Доля (Грабовський, 1985)/Друже-брате сумний…
| ◀ Ум мовчить, тіка роботи… | Доля «Друже-брате сумний…» (Надсон) пер.: Павло Грабовський |
Хочеш перти проти сили? ▶ |
|
Друже-брате сумний, брате змучений мій,
Хто б не був ти, з журби не хились:
Хай неправда і зло люд катують німий,
Нехай сльози кругом розлились,
В потоптанні, в нарузі святий ідеал,
І струмцями невинна б'є кров.
Вір: настане пора і загине Ваал,
З неба вернеться світла любов!
Не в кайданах вона, не в терновім вінці,
Не з хрестом на раменах важким
До нас прийде, а з світочем слави в руці,
Не поборота в силі ніким.
І не буде на світі ні злоби, ні сліз,
Ні безхрестих могил, ні рабів,
Ні цупких бідування пекельних заліз,
Гидких шибениць, згубних мечів.
О мій друже! Се так! Се не мрія блудна,
Не надія безумця пуста.
Подивись, — люте зло все живе розпина,
Чорна ніч через край огорта!
Мир не стерпить тих мук, захлебнеться в крови,
Остогидіє дур боротьби,
І згадають усі про завіти любви,
В тузі звернуть до неї мольби!