Доля (Грабовський, 1985)/Король Едвард
| ◀ Чого голота скиглить так? | Доля «Король Едвард…» (Альфред Теннісон) пер.: Павло Грабовський |
Знялася буря, дощ полив ▶ |
|
***
Король Едвард на пишне ложе
Поліг з хвороби, смерті ждав.
Чим рятуватись, хто поможе?
Про раду матері згадав.
Вона казала: «Хочеш жити,
Почнеш лякатися труни, —
Знайди щасливого на світі,
Його сорочку одягни!
Смерть і торкнутись не посміє,
Вчинить не здужа тобі зла».
Король віджив, король радіє,
Гінців по царству розсила.
Сказав король — тії ж години
Летять вони на всі кінці
Шукать щасливої людини;
Та марно їздили гінці.
Невже ж ніде нема нікого?
«Спіткавсь!» — цареві донесли.
Але, на жаль, в сіроми того
Сорочки навіть не знайшли.