Доля (Грабовський, 1985)/Променем сріблястим сипле місяченько…
| ◀ Знову сонце, зелень, квіти… | Доля «Променем сріблястим сипле місяченько…» (Ілля Чавчавадзе) пер.: Павло Грабовський |
Болить моє серце… ▶ |
|
Променем сріблястим сипле місяченько
На сади зелені, поля та долини;
Попід самим небом, ген-ген далеченько,
Ледве-ледве мріють снігові вершини.
Все кругом затихло, спить сном нерозбудним;
Часи проминають — нам байдуже вдогін;
Тільки як притисне життям надто трудним,
Сонну тишу зрушить рвучий душу стогін.
Я стою — німую… Гори розпростерли
Тінь свою ласкаву над дрімучим краєм…
О, збуди нас, боже, поки ще не вмерли,
Відживи нас швидше, бо ми умираєм!