Доля (Грабовський, 1985)/Спинись, друже, покинь дорікання гнівні…

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Доля (1985
Павло Граб
«Спинись, друже, покинь дорікання гнівні…» (Голенищев-Кутузов), переклад — Павло Грабовський
Видання: Київ: «Дніпро», 1985.
***

Спинись, друже, покинь дорікання гнівні
За нікчемність мою та знемогу!
Міцні стіни тюрми живосилом мені
Заступили до світла дорогу.

Вір: звалю я колись оту силу лиху,
Рознесу мою замкнуту вежу,
А безлячно піду по новому шляху,
У мандрівницьку вдягшись одежу.

З пекла шумних столиць утечу я гай-гай,
Затаївши журбу неслухняну,
Придивлюся до ран, що шматують наш край
До старчачої хати загляну.

Крізь дими каганців вбачу голод людський,
На обличчях — терпливості смуги;
При дорозі в шинку вчую стогін рвучкий
Безнадійної п'яної туги.

А вернувшись назад, заспіваю-утну,
Та не так, як співалось донині:
Ні, почувши тоді мою пісню сумну,
Ти поклонишся їй, мов святині.