Доля (1897)/Гупає молот залїзний…
| ◀ Сидить під балдахином… | Доля «Гупає молот залїзний…» (Немирович-Данченко) |
Сьвітлий образе привиду милого… ▶ |
|
Гупає молот залїзний,
Бризка з ковадла огнем…
Що то за плуг дивовижний,
Візьмемось зараз — утнем!
Вийдеш ти з кузнї як треба,
З'ореш усе, що твоє;
Дощик посиплеть ся з неба,
Сховані зерна поллє.
З людського поту на ниві
Вродить ся жито буйне,
Вітер колося лїниві
Хвилею скрізь пожене.
Золотом чистим по полю
Ляжуть багаті снопи,
Вирветь ся пісня на волю,
Швидч запрацюють серпи.
Молот пускаймо повище,
Биймо, поки гаряче!
— Воздуху! — міх одно свище;
Полумя гірше пече.