Доля (1897)/Не жури ся, друже ревний…
| ◀ Ум мовчить, тїка роботи… | Доля «Не жури ся, друже ревний…» (Минський) |
Друже-брате сумний… ▶ |
|
Не жури ся, друже ревний,
Що такий став день наш темний,
Що на небі сумовитім
Зорі й місяць помарнїли,
Що тумани луки вкрили,
Бо се — перед сьвітом!
Не лякай ся, милий брате,
Що гадюче кодло кляте
Своїм черевом неситим
Повилазило з болота,
Паук вибіг — всїм робота…
Бо се — перед сьвітом!
Не сумуй, що всї поснули,
В пітьмі мертвій потонули,
Що над людом, мов побитим,
Хиба півень кукурікне,
Пес погавка та й затихне…
Бо се — перед сьвітом!