Доля (1897)/Не жури ся, друже ревний…

by Павло Граб

◀ Ум мовчить, тїка роботи…

Доля Павло Граб «Не жури ся, друже ревний…» (Минський) пер.: Павло Грабовський

Друже-брате сумний… ▶

Львів: 1897

Не жури ся, друже ревний,
Що такий став день наш темний,

Що на небі сумовитім
Зорі й місяць помарнїли,
Що тумани луки вкрили,
 Бо се — перед сьвітом!

Не лякай ся, милий брате,
Що гадюче кодло кляте
Своїм черевом неситим
Повилазило з болота,
Паук вибіг — всїм робота…
 Бо се — перед сьвітом!

Не сумуй, що всї поснули,
В пітьмі мертвій потонули,
Що над людом, мов побитим,
Хиба півень кукурікне,
Пес погавка та й затихне…
 Бо се — перед сьвітом!

 

---