Доля (1897)/Хмура осїнь. Голосїння…
| ◀ У вечері циґаро запалив я… | Доля «Хмура осїнь. Голосїння…» (Поль Верлєн) |
Щоб не мерли скрізь голодні… ▶ |
|
Хмура осїнь. Голосїння
Безвідрадне сьвітове
Зворушає знов болїння,
Моє бідне серце рве.
Проминуло життє втїшне…
Ледви дишу, весь поблїд;
Спогадавши про колишне,
Гірко плачу йому в слїд.
Що-ж? До краю треба плутать;
Вітер лютий дме в кістки,
Мов те листя мене крутить
Та швиря на всї боки.