Досвітні сімфоніі/За обрієм зіма
| ◀ Смуток | Досвітні сімфоніі За обрієм зіма |
Голод ▶ |
|
ЗА ОБРІЄМ ЗІМА.
Посьолок на горі, а там — завод сизий
На серці пелюстки так тепло — тепло: мак.
Вже одцвірінькав птах своі жагучі меси —
За обрієм зіма.
За обрієм зіма, а лебедині крила…
Не видно на шляхах — жевріє листопад,
Але й проміннє — цвіт не намантачить рала —
Захворів у степах.
Добра ніч! У вирій ми, гуси, простяглися
За вами й я туди (вовтузиться сумнів)
І завжди так в житті: до сонця несемося,
Лишень затихнуть десь його палкі пісні
Лосунем поплигав вітрець жовто-осінній,
Росте на думці дуб з голісеньким гіллям.
Гудок. Товариші ідуть, як франк-масони
І на спочинок теж задумливі поля.
Мовчазно. Шарудить лишень змарніле листя,
Похилий пес пробіг через сумний байрак…
В якій гармоніі я дочекаюсь гостя?..
За обрієм зіма…