дріжаки

дріжаки

Дріжаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дріжаки́ їсти, *лови́ти. Трястись от холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!… Та й дріжаків наївся! Кв. I. 5. Дріжаки́ ска́чуть у душі́. Страшно становится, нападает страх. Йдуть хлопці… в душі дріжаки скачуть, господи, господи! що то буде?.. Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Дріжаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дріжаки́ їсти. Трястись отъ холода. Пархім ходить та, голодний, дріжаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо й одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!… Та й дріжаків наївся! Кв. I. 5. Дріжаки́ ска́чуть у душі́. Страшно становится, нападаетъ страхъ. Йдуть хлопці.... в душі дріжаки скачуть, Господи, Господи! що то буде?… Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924