Думи і мрії/Єврейська мелодія

Думи і мрії
Леся Українка
Відгуки (1896—1899)
Єврейська мелодія

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Єврейська мелодія

Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899

Єврейська мелодія.

Ти не мій! розлучив нас далекий твій край
І вродлива чужинка забрала!
Ти там може знайшов незаказаний рай,
Я-ж без тебе, мов квітка зівяла.

І зостались менї лиш піснї та думки…
Ті піснї наші бранцї зложили,
Прислухаючись, як край Евфрату-ріки
Вавилонськії верби шуміли.

Ті піснї не сьпівались, у днї жалібні
Арфи висїли смутно на вітах
І гойдались, неначе журились, сумні,
По веселих утрачених лїтах.

На мовчазних устах не лунав тихий спів,
Він на крилах думок у пустиню,
У зруйноване божеє місто летїв
І оплакував рідну сьвятиню:

„Ти в руїнах тепера, єдиний наш храм,
Вороги найсьвятїйше сплямили,
На твоїм олтарі неправдивим богам
Чужоземцї вогонь запалили.

Всї пророки твої від тебе відреклись
І левітів немає з тобою.
Хто погляне на стїни, величні колись,
Покиває сумний головою.

Ти не наш, але вірними будуть тобі
На чужинї ізраільські люде, —
Що Господь сам обрав за сьвятиню собі,
Те до віку сьвятинею буде!“

Милий мій! ти для мене зруйнований храм,
Чи я зрадити маю сьвятинї,
Через те, що віддана вона ворогам
І чужій, неправдивій богинї?

26/VI. 1896 р.