Перейти до вмісту

Думи і мрії/Східна мелодия

Матеріал з Вікіджерел
Думи і мрії
Леся Українка
Відгуки (1896—1899)
Кримські відгуки
III. Східна мелодия
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Східна мелодія
Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899

III.
Східна мелодия.

 Гори багрянцем крівавим спалахнули,
З проміннєм сонця західним прощаючись, —
Так моє серце жалем загоріло ся,
З милим, коханим моїм розлучаючись.


 Геть понад морем, над хвилями синїми
Вють ся, не спинять ся чаєчки білії.
Де тебе мають шукати на безвісти,
Милий мій, думи мої бистрокрилії?

 В себе на вежі вогонь запалила я,
Любий, твого воріття дожидаючись,
Хай він просьвітить по морю доріженьку,
Щоб не зблудив ти, з чужини вертаючись.

 Сьвіте мій! буду тебе дожидати ся,
В чорну, смутну фереджію[1] повитая,
І посажу кипарисову гильочку,
Буде що дня вона слїзми политая.

 А як повернеш ся, я покажу тобі
Той кипарис мій в садочку квітчатому,
Здійметь ся він над всїма мінаретами
В краю сьому на мечетї багатому.

 Ялта, 27/I. 1897 р.

 

——————

  1. Фереджія — покривало магометанок.