Думка (Самійленко)

Для робіт з подібними назвами, див. Думка.

Думка (На смерть Трохима Зіньківського) автор: Володимир Іванович Самійленко

Створення: 2 липня 1891, опубл.: 1886. Джерело: Володимри Самійленко: твори, том I. Державне видавництво «Художньої літератури» Київ 1958  

Думка

(На смерть Трохима Зіньківського)^[1]

О, бідний, бідний краю мій!
    Як мало маєш ти надій;
Але й вони одна по одній — все зникають.
    Твої найкращії сини
    Або живуть для чужини,
Або як вірні, то не живши помирають.
    Нема добра з дітей твоїх:
    Дарма благі заміри їх,
Бо наче фатум злий нависнув над тобою.
    І тих, хто вірним був би ввік,
    Він наче загодя прирік
На скору смерть без боротьби, без бою,
    Щоб не лишився ні один,
    Хто б захотів твоїх руїн,
Хто б захотів тебе з занепаду підняти;
    Хто б щиру працю положив,
    Не боячися ворогів
І не ждучи за подвиг благородний плати!..
Ох! Не багацько тих у нас,
    В кого святий огонь не згас
І в серці жевріє незрадливе кохання!
    Чи вже ж і той огонь горить,
    Щоб тільки блиснути на мить
І освітить собі хвилину погасання?!
    І смерть бере в нас силоміць
    Їх щирість думки й серця міць;
І, замість подвигів,— їх доля — домовина!..
    А ми, вже поховавши їх
    Та придивившись до живих,
Дізнаємо, кого втеряла Україна!!

2 липня 1891.^[2]

---

Примітки

1. Трохим Зіньківський (1861–1891) — український публіцист, критик, письменник, помер у розквіті творчих сил.
2. Вперше надруковано в журналі «Правда», 1891. стор. 94–95. Дата вірша — 2 липня 1891 — збережена лише в першодруку.