дурепа
дурепа
|
|
Дуре́па, пи, ж. Дура, дурища. КС. 1883. II. 389.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Дуре́па, пи, ж. Дура, дурища. КС. 1883. II. 389.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Дуре́па, пи, ж. Дура, дурища. КС. 1883. II. 389.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937