Перейти до вмісту

Душа на сторожі/Засудженим

Матеріал з Вікіджерел
Душа на сторожі
Олена Теліга
Засудженим
Культура, 1946
Засудженим

Як ми можемо жити, сміятись і дихать?
Як могли ми чекати — не битись, а спать
В ніч, коли у в'язниці спокійно і тихо
Вибиралися вмерти — у шість двадцятьпять.

І коли приволікся заплаканий ранок,
Вас покликала смерть у похмурій імлі —
А тепер наші душі і топчуть і ранять
Ваші кроки останні по зимній землі.

А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу
Розпалили ви знову — спаливши життя.
І, мов гимн урочистий, мов визвольне гасло,
Є для нас двох імен нерозривне злиття.

Над могилою вашою тиша і спокій,
Та по рідному краю — зловіщі вогні.
Піти по слідах ваших скошених кроків
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.