дядьо

дядьо

Дя́дьо, дя, м. 1) Дядя (детск.). О. 1862. IX. 119. 2) Отец. Желех.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Дя́дьо, дя, м. 1) Дядя (дѣтск.). О. 1862. IX. 119. 2) Отецъ. Желех.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Дя́дьо, дя, м. 1) Дядя (детск.). О. 1862. IX. 119. 2) Отец. Желех. *Хот. Нік.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28