Дівчур
Мав батько одну дочку, але вона заміж не хотіла йти. Але там до неї сватався великий дуже пан. А вона не хотіла йти, бо вона не мала того, що люди мають.
Вона каже до мами:
- Як я піду заміж, коли того не маю, що мають люди?
Мати каже:
- Доненько, то поволі робиться...
От вони поженилися обоє і після забави полягали спати. От він там до неї, а вона того не має таки. Дуже він засмутився:
- Чого ти мені не сказала, чом ти мені світ зав'язала?
Вона каже:
- Мама мені сказали, що то все поволі робиться.
- І твоя мама, і ти дурна, що ти мені світ зав'язала.
І він взяв з тієї злості її задушив. Пішов до матері, розбірки зробив, що вона ту слабість дістала з дизентерії якоїсь. Ксьондзи не хочуть ховати, бо вона здорова була. Післали до доктора, чого то вона нагло вмерла. Прийшов доктор і взяв її до трупарні, почали її пороти. Коло горла кров кипіла, - доктор взнав, що він її задушив.
Зв'язали єго, в кандали заковали.
- Що ти зробив своїй жінці?
Він признався, що він життя з нею не мав, що він до неї брався, а вона того не має, як жінка. Та й каже:
- Я її за те взяв і задушив.
- Але як ти оженився, як ти знав, що вона не має.
- Я не знав, вона казала мені, що то її мати намовила...
Матір закували і питаються в неї:
- На що ти дочку давала заміж, коли з нею чоловік життя не мав?
“ Вона молода була, я думала, що того вона позбудеться...
Суд урядив ту матір стратити. Але вона почала руки й ноги цілувати, аби їй таке призначили, щоби вона не виділа ні світа, і було їй як день, так і ніч. Кожного дня їй давали ложку крупи і кавалок булки, а на вечір чистої води з оцтом. Та й вона взяла з того всього того шнурка, і сама повісилася. І кінець їй. А єму нічого не було.
Він знову оженився, і з часом став королем великим.
Записано Осипом Роздольським у с.Лешнів (сучасної Львівської обл.), від Демчука, в 1895 році.
Стиль запису збережено.
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |
Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:
- вираження народної творчості (фольклор);
- акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).
