дівчур (слово)
дівчур
|
|
Дівчу́р, ра́, м. 1) Волокита, любитель дѣвушекъ. Харьк. 2) Гермафродитъ женскаго рода. Е. З. VIII. 112.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Дівчу́р, ра́, м. 1) Волокита, любитель девушек. Харьк. 2) Гермафродит женского рода. Е. З. VIII. 112.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Дівчу́р, ра́, м. 1) Волокита, любитель девушек. Харьк. 2) Гермафродит женского рода. ЕЗ. VIII. 112.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937