дідовід
дідовід
|
|
Дідові́д, во́да, м. Тотъ, кто водитъ слѣпыхъ нищихъ. НВолын. у. Шух. I. 33.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Дідові́д, во́да, м. Тот, кто водит слепых нищих. НВолын. у. Шух. I. 33.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Дідові́д, во́да, м. Тот, кто водит слепых нищих. НВолын. у. Шух. I. 33.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937