ЕІУ/Абаза Олександр Агейович

Матеріал з Вікіджерел
Енциклопедія історії України
Колектив авторів
Абаза Олександр Агейович (О. М. Машкін) (2003
О. М. Машкін. Абаза Олександр Агейович // Енциклопедія історії України: Т. 1: А — В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл. Київ: Наукова думка


О. А. Абаза

АБАЗА́ Олександр Агейович (24.07.1821–25.01.1895) — держ., культ. громад. та політ. діяч ліберально-демократ. спрямування Російської імперії. Із старовинного рос. дворянського роду молдов. походження. Н. в с. Винокуренкадругорядних військ., держ. та громад. посад. Від 1870-х рр. почалося стрімке сходження А. по щаблях службової драбини: 1871–74 — держ. контролер Рос. імперії, 1875–80 — голова департ. економії Держ. ради, чл. К-ту міністрів та голова К-ту з благоустрою сільс. нас., дійсний таємний радник, почесний чл. Петерб. АН, чл. Конституційної комісії графа М. Лоріс-Мелікова, ймовірно, один із співавторів т. зв. лоріс-меліковської конституції. Виступав за надання нац. окраїнам Рос. імперії, також і Україні, більш широкої автономії за австро-угор. зразком. Від 27 жовт. 1880 до 6 трав. 1881 — міністр фінансів Рос. імперії, ініціатор скасування соляного акцизу. Однак з поч. царювання імп. Олександра III та настанням «ери контрреформ» А. втратив свій вплив у держ. апараті країни. До кінця життя залишився лише почесним чл. Держ. ради.

А. — один з активних підприємців у галузі укр. цукрової пром-сті. Його з-д у м-ку Шпола, за даними 80–90-х рр. 19 ст, був найпотужнішим підпр-вом цього профілю в краї й одним із трьох (з 239) найвизначніших підпр-в такого типу в Рос. імперії. Крім того, А. вніс значний вклад у розвиток місц. цегляного, маш.-буд, та борошномельного вир-ва.

П. у м. Ніцца (Франція). Похований у м. Санкт-Петербург.

Літ.: Орлов П. А. Указатель фабрик и заводов Европейской России с Царством Польским и Великим Княжеством Финляндским СПб., 1881; Скальковкий К. А. Наши государственные и общественные деятели. СПб., 1890; Витте С. Ю., Восломинания, т. 1. М. 1960.

О. М. Машкін.