ЕУ/Псальма

◀ Псалтир

Енциклопедія українознавства Псальма

Псекупс ▶

Псальма, дво- або триголосна рел.-лірична пісня на текст з біблійних псальмів, приписуваних цареві Давидові, виконувана найчастіше невеликим ансамблем співаків без інструментального супроводу. Форма П. строфічна. П., зібрані у кн. Псалтир, з прийняттям християнства були популярні на Україні; їх часто цитують літ. твори, почавши з 11 в.; вони правили за шкільні тексти. Під час церк. відправ П. читають або співають на зміну двома хорами в унісон; їх читали також над померлими. У середньовіччі П. були основою різних вільних муз.-поетичних обробок. На Україні П. були найбільш поширені у 16 — 17 вв. П. з пародійним змістом компонували й виконували мандрівні дяки у 17 — 18 вв., а у 19 в. бурсаки-школярі. У репертуарі лірників у формі «духовних віршів» П. перетривали з 15 до 20 в. У 17 — 18 вв. П. частково розвинулися у канти. П. зібрані у зб., які, крім анонімних авторів, містять П. Д. Туптала (друга пол. 17 в.); найпоширеніший зб. П. і кантів «Богогласник» (1790) часто перевидавався. П. наслідували, переспівували і перекладали: Г. Сковорода, П. Гулак-Артемовський, Т. Шевченко («Псалми Давидові»), П. Куліш, С. Руданський, І. Франко («На ріках вавилонських») та ін. Натомість не пов’язані з П. поетичні твори (як, напр., П. Тичини «Псалом залізу»), які назвою «П.» окреслюють хвалебність твору. Музику П. і кантів опрацьовували: М. Леонтович, О. Кошиць, М. Гайворонський П. Козицький та ін.

В. В. і І. К-ий