ЕУ/Путивль

◀ Пустомити

Енциклопедія українознавства Путивль

Путилів ▶

Путивль (II — 14), стародавнє м. на Посем’ї, положене над р. Сеймом, тепер р. ц. Сумської обл.; 15 000 меш. (1970). П. згадується вперше у Іпатському літописі під 1146, але сліди його заселення сягають 9 — 10 вв. У другій пол. 12 в. і на поч. 13 в. був центром удільного князівства у володінні однієї з ліній чернігівських кн. Положений на перехресті шляхів, П. відогравав велику ролю і був однією з фортець, що захищали Київ. Русь перед нападами половців; оспіваний у «Слові о полку Ігореві»; 1186 безуспішно обложений половцями. З пол. 14 в. входив до складу В. Лит. князівства, з 1500 — Моск. царства. З 1926 у складі УССР. Віддаленість від залізниці (24 км) не сприяє його розвиткові (1897 — 10 000 меш.); невелика харч. пром-сть, краєзнавчий музей.

У П. збереглися пам’ятки кам’яної архітектури 17 — 18 вв.: ансамбль Молчанського манастиря з храмом Рождества Богородиці (бл. 1630 — 36), з добудованим т. зв. теплим храмом (1666 — 69), Спаською церквою (1666 — 67), двома двоповерховими корпусами келій (19 в.) і дзвіницею з барокковим верхом (у всіх цих спорудах у деталях помітний вплив моск. архітектури); Спасо-Преображенський собор (1617 — ?) з каплицею (сер. 17 в.), твір рос. архітектури (укр. елементи помітні тільки у різьбі іконостасу) і надбрамна церква з дзвіницею (1693 — 97). Вплив традицій укр. дерев’яного будівництва позначений у двоповерховій тридільній, одноверхій церкві Миколи Козацького (1735 — 37) з дзвіницею над притвором (1770-і pp.) і у Воскресенській церкві (1758) типу трапезної в центрі м. З ін. пам’яток 17-18 вв.: цінна скульптура «Христа в темниці», ікони місц. майстрів, гаптоване золотом і сріблом на білому атласі зображення Богоматері і празників та плащаниця (1666), мист. оправи євангелій, а також дзвін «Самодзвон». Під час розкопів городища у 1950 — 60-их pp. відкрито рештки фундаментів, мабуть, Вознесенської церкви з кін. 12 — поч. 13 в. і рештки валів з 12 в.