ЕУ/Пушкін Олександер

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пушкін Олександер (1799 — 1837), найвизначніший клясик рос. літератури; поет, драматург і прозаїк.

П. був у близьких стосунках з українцями М. Маркевичем, М. Максимовичем, Д. Бантиш-Каменським, Орестом Сомовим, допомагав М. Гоголеві увійти в рос. літературу. Він цікавився укр. фолкльором, мав у себе «Опыт собрания древних малороссийских песней» М. Цертелева (1819), «Малороссийские песни» М. Максимовича (1827) та його ж таки «Малороссийские народные песни» (1834), «Запорожскую старину» І. Срєзнєвського (1833), однак укр. нар. образність не знайшла майже ніякого відбитку в його творчості.

Перебування на Україні під час заслання в 1820 — 24 pp. (Катеринослав, Одеса, відвідування Києва, Кам’янки к. Білої Церкви), ніяк не зблизило П. з укр. нац. життям.

П. пробував вплинути на К. Рилєєва, щоб останній переробив свою поему «Войнаровський» в рос. націоналістичному дусі, в цьому ж напрямку писав П. свої нотатки «Історія Петра», де тенденційно насвітлено швед.-моск.-укр. війну 1708-09.

Поему «Полтава», високо оцінену Миколою I, П. написав в напрямку здійснення плянів, навіяних йому царем, а також для демонстрації своєї відданости офіц. ідеології у зв’язку з слідством проти нього. Завданням «Полтави» було довести «іст. закономірність» знищення укр. державности та створення Рос. Імперії, в одичному пляні оспівано велич Петра I, в мелодраматичному — запляновано постать Мазепи, виставлено його як носія валенродизму. Мазепа у нього «підступний», «лютий», «хитрий», «холодний», «згубник», «лукавий», «змій», у нього «чорні помисли», він носить у грудях «кипучу отруту».

П. Куліш підкреслював значення П. для укр. літератури. П. впливав на нього як вишуканістю свого поетичного слова, так і великодерж. рос. ідеологією. Шевченко своєю поемою «Сон» («У всякого своя доля») пристрасно заперечив пушкінську апотеозу Петербурґу в поемі «Мідяний вершник».

П. перекладано на укр. мову, почавши з 1829 р. (Л. Боровиковський). Найкращі дорев. переклади належать Л. Боровиковському, М. Старицькому, І. Франкові, М. Вороному. З порев. перекладачів треба відзначити П. Филиповича, М. Зерова, М. Рильського, М. Бажана, М. Терещенка, Н. Забілу.

[Пушкін Олександер (* Москва — † Петербурґ). — Виправлення. Т. 11.]

Ю. Бойко

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 3.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи..