ЕУ/П’ятаков Юрій

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку


П’ятаков Юрій (1890 — 1937), больш. держ. діяч, син рос. цукрозаводчика з Київщини. Вивчав економіку в Петербурзькому Ун-ті та в Зах. Европі. За учають у студентському больш. русі був засланий. У 1915 — 19 полемізував з Леніном у нац. питанні; «люксембурґіянець», за визначенням Леніна, рос. шовініст — за В. Винниченком. У 1917 гол. больш. комітету в Києві й чл. Укр. Центр. Ради, хоч поборював її. Від грудня 1918 до лютого 1919 (під час другої сов. окупації) — гол. Тимчасового роб.-сел. уряду УССР, провадив крайньо ліву соц.-екон. політику, зокрема відбирав у селян поміщицьке майно і землю та створював радгоспи і комуни; офіц. заперечував існування нац питання на Україні, поборював боротьбістів. 1921 — 23 очолював Центр. Управління вугільної пром-сти Донбасу і відзначився як один з кращих больш. господарників. У «Заповіті» Ленін назвав П. одним з двох найздібніших працівників у партії (другий — М. Бухарін). Чл. ЦК ВКП(б) у 1923 — 27 і 1930 — 37. У 1923 — 27 — заступник гол. Вищої Ради Нар. Госп-ва СССР; розробив проєкт першої п’ятирічки на 1926 — 30, в якому обстоював прискорений розвиток пром-сти на Україні, а не на Уралі (цей проєкт підтримали троцькісти, а сталіністи обстоювали Урал). Пізніше П. очолював Держбанк СССР та ін. госп. установи. На другому показовому процесі в Москві проти т. зв. «антисов. троцькістського центру» у січні 1937 П. «признався», що очолював троцькістів на Україні «з метою відриву України від СССР», і був разом з ін. розстріляний.

[П’ятаков Юрій (* Городище, Черкаський пов., Київ. губ.). — Виправлення. Т. 11.]

В. Г.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 3.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи..