Етноґрафічний збірник/II/Григорий — Побідоносець

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
11. Григорий (!) — Побідоносець.

Заду́мали два охо́тники пітти́ на охо́ту. Ви́йшли за сило́, ви́волокли до́хлу коби́лу в ліс, і ждуть вовкі́в коло де́рива. Коли ди́влять ця, аж на горі́ сиди́ть на коні́ Григорій-Побідоно́сиць, і коло йо́го вібра́лись вовки́. Він їм прика́зує: „Ти йди в таку́-то стани́цю, а ти в та́ку; ти з’іж Мики́ту, ти Йвана, ти Стипа́на. Оста́всь оди́н криви́й вовк. Він йому́ й ка́же: „А ти, во́вче, з’їж отого́ охо́тника, шо стої́ть за ду́бом.“ На́ші охо́тники пириляка́лись, та за́раз хо́ду на дуб, і сидя́ть. А той вовк підбі́г до ду́ба і поча́в його гри́зти. Гризе́ та й гризе́. Ті сидя́ть попирилякувались, і встре́лить його́ не мо́жуть: ру́ки ни підійма́ють ця. Їдуть ми́мо їх сусі́ди: так вони́ вже дава́й крича́ть на сусі́д шоб прогна́ли того́ во́вка. Сусі́ди прогна́ли й привизли́ їх до-до́му. А той охо́тник с переля́ку захвора́в і ни став вихо́дить із ха́ти. А той вовк і собі прийшо́в до їх на двір: тиня́їць ця та й тиня́їць ця по́-двору, і соба́ки його ни биру́ть, і пуля ни бире. Раз охотник підійшов до вікна подиви́ць ця, де той вовк, а він ви́бив ши́бку, уско́к у ха́ту та й ізьзі́в охо́тника. Так той коза́к, шо роска́зував міні́ про це, виво́див таке нравоуче́ніє (!), що Григо́рій Побідоно́сиць заві́дує вовка́ми.

(Записано мною від Володимира Юревича Часовникова, 21 году, з середньою осьвітою, із станицї Павлівки Єйського оддїлу. Катеринодар. 2 листопаду 1894).


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.