желіпати

желіпати

Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно ѣсть. 2) одн. в. желіпнути, ну, неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно есть. 2) Одн. в. Желіпну́ти, ну́, не́ш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Желіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Медленно есть. 2) Одн. в. желіпнути, ну, неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. I. 156.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937