Жила вдова Оврамиха
| ||||||||||||
Жила вдова Оврамиха
Та чотири сини мала.
Найменшого, найкращого,
В похід не пускала:
"Не їдь, сину Овраменку,
В далеку дорогу,
Побудь, синку Овраменку,
Хоть до середи зо мною!"
"Далеко, нене Оврамихо,
Та до середи ждати,-
Треба мерщій риштуватись
Та в похід рушати!
За городом за Отамаром
П'ють козаченьки, гуляють,
Вони мене, Овраменка,
Давно к собі піджидають".
А в городі в Отамарі
Дві квітоньки в'ється,-
Під городом під Отамаром
Овраменко б'ється.
У городі в Отамарі
Аж дві квітки звито,-
Під городом під Отамаром
Там Овраменка вбито.
Не плач, мати Оврамихо,
Не вдаряйся в ліки,-
Випровадила сина Овраменка
У похід навіки.
Не плач, мати Оврамихо,
Не вдаряйсь в ворожки,-
Поховали сина Овраменка
В степу край дорожки.
 | Ця робота є суцільним текстом, будь ласка за можливістю з'єднайте її з Індексом. |
Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:
- твори народної творчості (фольклор);
- видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
- розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).
