жлукто
| жлукто |
|
|
Жлу́кто, та, с. Родъ кадки, выдолбленной изъ цѣльнаго дерева, какъ улей — безъ дна; служитъ для бученія бѣлья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: „ставай раком у жлукто!“ Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. I. 56. Ум. Жлу́ктечко.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Жлу́кто, та, с. Род кадки, выдолбленной из цельного дерева, как улей — без дна; служит для бучения белья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. I. 56. Ум. Жлу́ктечко.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Жлу́кто, та, с. Род кадки, выдолбленной из цельного дерева, как улей — без дна; служит для бучения белья или полотна. ХС. IV. 55. Жінка приводить його (чорта) до жлукта та й каже: «ставай раком у жлукто!» Чорт уліз у жлукто. Рудч. Ск. I. 56. Ум. Жлу́ктечко.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937