заблудити

заблудити

Заблуди́ти, джу́, диш, гл. Заблудиться, сбиться съ пути. Заблудив, не попаду на свою дорогу. Рудч. Ск. II. 101.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Заблуди́ти, джу́, диш, гл. Заблудиться, сбиться с пути. Заблудив, не попаду на свою дорогу. Рудч. Ск. II. 101.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28