Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий!
Ти вже серце запечатав,
А я — ще боюся...
Боюся ще погорілу
Хату руйнувати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати...
Може вернеться надія
З тиєю водою
Цілющою, живущою —
Дрібною слёзою;
Може вернеться в некриту
Пустку зімувати,
І укриє і нагріє
Погорілу хату,
І вимете, і вимиє,
І світло засвітить;
Може ще раз прокинуться
Мої думи-діти;
Може ще раз пожурюся,
З дітками заплачу,
Може ще раз сонце правди
Хоч крізь сон побачу! 1846 Київ.
