заворітній

заворітній

Заворі́тній, я, є. 1) Находящійся за воротами. 2) Сторожъ при воротахъ, запирающихъ село къ полю. Як приїхали під самий коливорот, паніматка поспитала в заворітнього. Св. Л. 77.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Заворі́тній, я, є. 1) Находящийся за воротами. 2) Сторож при воротах, запирающих село к полю. Як приїхали під самий коливорот, паніматка поспитала в заворітнього. Св. Л. 77.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28