Перейти до вмісту

загвіздок

Матеріал з Вікіджерел
загвіздок

За́гвіздок, дка, м. 1) Въ продѣтомъ сквозь отверстіе концѣ (болта, бруска и пр.) колышекъ или гвоздь, препятствующій концу обратно выдвинуться изъ отверстія. Напр. въ возу верхніе бруски́ в полудрабку продѣты своими концами въ отверстія крижівни́ць и закрѣплены сзади за́гвіздками. Рудч. Чп. 250. 2) Чека, деревянный или желѣзный гвоздь, удерживающій колесо. Рудч. Чп. 250.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


За́гвіздок, дка, м. 1) В продетом сквозь отверстие конце (болта, бруска и пр.) колышек или гвоздь, препятствующий концу обратно выдвинуться из отверстия. Напр., в возу верхние бруски́ в полу́драбку продеты своими концами в отверстия крижівни́ць и закреплены сзади за́гвіздками. Рудч. Чп. 250. 2) Чека, деревянный или железный гвоздь, удерживающий колесо. Рудч. Чп. 250.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28