Закон України «Про видавничу справу»

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Закон України «Про видавничу справу»
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

ЗАКОН УКРАЇНИ "Про видавничу справу"

Цей Закон визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, розповсюдження видавничої продукцiї, умови взаємовiдносин i функцiонування суб'єктiв видавничої справи. Відповідно до Конституцiї України цей Закон покликаний сприяти нацiонально-культурному розвитку українського народу, громадян України всiх нацiональностей, утвердженню його духовностi та моралi, доступу членiв суспiльства до загальнолюдських цінностей, захисту прав та iнтересiв авторiв, видавцiв, виготiвникiв, розповсюджувачiв i споживачiв видавничої продукцiї.

РОЗДІЛ I.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

автор - фiзична особа, творчою працею якої створено твiр (документ); замовник - фiзична чи юридична особа, яка замовляє видавничу продукцiю, беручи на себе фiнансовi зобов'язання; видавець - фізична чи юридична особа, яка здійснює підготовку і випуск видання; видавництво - спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції; видавнича організація - підприємство, установа або організація, статутом якої поряд з іншими видами діяльності передбачено підготовку і випуск у світ видавничої продукції; видавнича продукція - сукупність видань, призначених до випуску або випущених видавцем (видавцями); виготівник видавничої продукції - фізична чи юридична особа, що здiйснює виготовлення замовленого тиражу видання; розповсюджувач видавничої продукцiї - фiзична чи юридична особа, яка займається розповсюдженням видавничої продукцiї; споживач видавничої продукцiї - приватнi особи, підприємства, установи, організації; видання - твір (документ), який пройшов редакцiйно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або iншим способом, мiстить iнформацiю, призначену для поширення, i вiдповiдає вимогам державних стандартiв, iнших нормативно-правових актів щодо видавничого оформлення, полiграфiчного і технічного виконання; тираж (наклад) - кiлькiсть виготовлених примiрникiв видання; міжнародний стандартний номер книги (ISBN) - номер, який на міжнародному рівні ідентифікує будь-яку книгу чи брошуру певного видавця; державна тематична програма (комплексна, цільова) - схвалена в установленому порядку програма випуску суспільно необхідних видань з визначенням тиражу, обсягу, терміну випуску, джерел фінансування; суспiльно необхiднi видання - прiоритетнi види видань для забезпечення загальнодержавних потреб.

Стаття 2. Видавнича справа

Видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Складовими частинами видавничої справи є:

видавнича діяльність - сукупність організаційних, творчих, виробничих заходів, спрямованих на підготовку і випуск у світ видавничої продукції; виготовлення видавничої продукції - виробничо-технологічний процес відтворення визначеним тиражем видавничого оригіналу поліграфічними чи іншими технічними засобами; розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача як через торговельну мережу, так і іншими способами.

Стаття 3. Мета видавничої справи

Видавнича справа спрямована на: задоволення потреб особи, суспiльства, держави у видавничій продукцiї та отримання прибутку від цього виду діяльності; створення можливостей для самовиявлення громадян як авторiв незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; забезпечення права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; сприяння нацiонально-культурному розвитку українського народу шляхом збiльшення загальної кiлькостi тиражiв, обсягiв та розширення тематичного спрямування українського книговидання; забезпечення доступу українського суспiльства до загальнолюдських цiнностей шляхом перекладу державною мовою кращих здобуткiв свiтової лiтератури, науки тощо, налагодження спiвпрацi з iноземними видавництвами, українською дiаспорою, укладення вiдповідних мiжнародних угод; здiйснення книговидання російською мовою для забезпечення культурних потреб росiйського населення в Українi з врахуванням імпорту друкованої продукції; здiйснення книговидання мовами інших нацiональних меншин в Українi; збiльшення кiлькостi видань iноземними мовами, якi поширювали б у свiтi знання про Україну; змiцнення матерiально-технiчної бази видавничо-полiграфiчного комплексу i мережi розповсюдження видавничої продукцiї.

Стаття 4. Законодавство про видавничу справу Відносини у сфері видавничої справи регулюються Конституцією України, цим Законом, Законами України "Про інформацію", "Про авторське право і суміжні права", "Про державну таємницю", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", іншими законами та нормативно-правовими актами.

Стаття 5. Державна політика у видавничій справі Державна політика у видавничій справі визначається Верховною Радою України і ґрунтується на принципах дотримання свободи у видавничій справі, протидії її монополізації, зміцнення матеріально-технічних, організаційних, правових і наукових засад видавничої справи, гарантії соціального і правового захисту її працівників.

Державна політика у видавничій справі спрямовується на підтримку розвитку національного книговидання, наповнення україномовною книгою ринку, фондів бібліотек, забезпечення потреб навчальних і наукових закладів, Збройних Сил України та інших військових формувань, правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій необхідними виданнями державною мовою.

Державна політика підтримки культур національних меншин у видавничій справі здійснюється через відповідні органи виконавчої влади з залученням національно-культурних товариств.

Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у видавничій справі, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади у цій сфері.

Державна політика у видавничій справі може конкретизуватися і коригуватися в законах України на основі вивчення ринку видавничої продукції, аналізу потреб, попиту і пропозиції з врахуванням державної статистики друку.

Держава надає пріоритети щодо випуску суспільно необхідних видань з метою забезпечення функціонування органів законодавчої, виконавчої та судової влади, охорони здоров'я, науки, освіти, культури, соціального захисту населення за державними тематичними програмами і на засадах державного замовлення.

Державна політика у видавничій справі відповідно до поставленої мети здійснюється також шляхом податкового, митного, валютного та інших видів регулювання.

Стаття 6. Державна підтримка і особливості приватизації у видавничій справі Приватизація книжкових, газетно-журнальних видавництв, підприємств поліграфії та книгорозповсюдження загальнодержавного значення, що мають на своєму балансі приміщення і/або оснащені високими технологіями для випуску високоякісної друкованої продукції та її поширення, може здійснюватися шляхом акціонування в такому порядку:

51% акцій залишається за державою; 25% акцій передається акціонованим поліграфічним та книготорговельним підприємствам; 24% акцій передається юридичним особам - видавцям, які випускають продукцію на даному поліграфічному підприємстві або розповсюджують її через дане підприємство оптового книгорозповсюдження, що перетворені в акціонерні товариства відкритого типу або є такими. Пакети акцій між ними розподіляються пропорційно до обсягів продукції, що друкується і розповсюджується.

Держава надає підтрімку видавництвам, видавничим організаціям, поліграфічним та книготорговельним підприємствам, що випускають або розповсюджують не менше 50 відсотків продукції державною мовою та малотиражні (до 5 тисяч примірників) видання мовами малочисельних національних меншин, шляхом надання пільг по сплаті податків та зборів. Така підтримка надається і при вивезенні видавничої продукції, випущеної в Україні, та при ввезенні видавничої продукції вітчизняних видавців, виданої українською мовою та мовами малочисельних національних меншин, що проживають в Україні. Видавництвам, що спеціалізуються на випуску продукції рекламного та еротичного характеру, підтримка з боку держави не надається.

Видавництва користуються послугами організацій поштового, телеграфного і телефонного зв'язку за тарифами, передбаченими для бюджетних організацій та установ.

Стаття 7. Фонди підтримки і розвитку видавничої справи Для фінансування заходів, спрямованих на підтримку і розвиток видавничої справи, її матеріально-технічної і наукової бази, можуть утворюватися фонди з міжнародним, всеукраїнським та місцевим статусом.

Стаття 8. Мова у видавничій справі У видавничій справі мова використовується відповідно до статті 10 Конституції України, Закону України "Про мови в Україні" та міжнародних договорів, ратифікованих Україною.

Вся друкована продукцiя, призначена для службового i ужиткового користування (бланки, форми, квитанцiї, квитки, посвiдчення, дипломи тощо), що розповсюджується через державнi пiдприємства, установи i органiзацiї, видається державною мовою.

Держава заохочує підготовку, виготовлення і розповсюдження друкованих видань державною мовою та мовами національних меншин, що проживають в Україні.

Дотримання державної мовної полiтики у видавничiй справi забезпечують вiдповiднi органи виконавчої влади.

РОЗДІЛ II. ОРГАНІЗАЦІЯ І ЗДІЙСНЕННЯ ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

Стаття 9. Організаційно-правові форми видавничої справи У видавничій справі на засадах різних форм власності використовуються будь-які організаційно-правові форми, передбачені законодавством.

Стаття 10. Суб'єкти видавничої справи До суб'єктiв видавничої справи вiдносяться видавцi, виготiвники та розповсюджувачi видавничої продукцiї.

Суб'єктами видавничої справи в Україні можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.

Суб'єкти видавничої справи вступають у правові, майнові, виробничі відносини із суб'єктами інших сфер діяльності відповідно до законодавства.

Суб'єкти видавничої справи, які є суб'єктами підприємницької діяльності, керуються цим Законом, Законом України "Про підприємництво", іншими законами України.

Громадськi, науковi, релiгiйнi та iншi суб'єкти некомерцiйної дiяльностi, які беруть участь у видавничій справі, керуються законом України "Про об'єднання громадян", "Про свободу совісті та релігійні організації" та iншими нормативно-правовими актами.

Відносини між суб'єктами видавничої справи регулюються окремими угодами згідно з законодавством.

Стаття 11. Засновник (співзасновники) у видавничій справі Засновником (співзасновниками) у видавничій справі можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.

Засновник (співзасновники) у видавничій справі затверджує статут суб'єкта видавничої справи, є власником (співвласниками) майна.

Засновник (співзасновники) у видавничій справі має право брати участь у формуванні видавничої програми, доборі кадрів, одержує прибуток від видавничої діяльності та реалізації продукції.

Засновник (співзасновники) у видавничій справі може об'єднувати в одній особі видавця, виготівника і розповсюджувача видавничої продукції.

Стаття 12. Державний реєстр України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції З метою обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції (далі Державний реєстр), положення про який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти видавничої справи підлягають внесенню до Державного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Без внесення до Державного реєстру діяльність у видавничій справі здійснюється:

органами законодавчої, виконавчої, судової влади - для випуску у світ офіційних видань з матеріалами законодавчого та іншого нормативно-правового характеру, бюлетенів судової та арбітражної практики; підприємствами, організаціями, навчальними закладами, науковими установами, творчими спілками, іншими юридичними особами - для випуску у світ і безоплатного розповсюдження інформаційних, бібліографічних, реферативних, рекламних видань, видань, що містять нормативні акти з виробничо-практичних питань, службових та методичних матеріалів, документації для потреб статутної діяльності їх видавця, а також матеріалів на правах рукопису, що розмножені за допомогою технічних засобів.

Стаття 13. Заява про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру України У заявi про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру мають бути зазначенi:

засновник (співзасновники), включаючи: прізвище, ім'я, по батькові та відповідні паспортні дані (для громадян); повне найменування (для юридичної особи); місцезнаходження, номери засобів зв'язку та банківських рахунків; повні дані про суб'єкта видавничої справи; мови, якими планується випускати чи розповсюджувати видавничу продукцiю, - державною, мовами нацiональних меншин України (конкретно якими), росiйською, iноземними мовами (якими); джерела надходження видавничої продукцiї - вiтчизнянi видавництва, зарубiжнi (з яких країн); джерела фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції.

Заява про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру розглядається у місячний термін.

Стаття 14. Реєстраційний збір За внесення до Державного реєстру суб'єкта видавничої справи встановлюється реєстрацiйний збiр, в розмірі рівному покриттю витрат, понесених у зв'язку з внесенням до Державного реєстру. Розмір і порядок сплати реєстраційного збору встановлюється Кабінетом Міністрів України.

СтаттяЖирний текст 15. Зміни в Державному реєстрі

При зміні назви суб'єкта видавничої справи, основних статутних положень, засновника (співзасновників), виду діяльності у видавничій справі в Державний реєстр вносяться відповідні зміни.

Стаття 16. Вiдмова у внесеннi суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру Суб'єкту видавничої справи у внесеннi його до Державного реєстру може бути відмовлено в разi, коли: назва, програмнi цiлi, напрями дiяльностi суб'єкта видавничої справи суперечать законодавству України; заява про внесення до Державного реєстру, подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; уже внесений до Державного реєстру суб'єкт видавничої справи з такою назвою; заяву про внесення до Державного реєстру подано після набрання законної сили рішенням суду про припинення діяльності цього суб'єкта видавничої справи. Вiдмова у внесеннi суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру надсилається заявниковi у письмовiй формi iз зазначенням пiдстав вiдмови у тридцятиденний термін з дня подачі заяви. Вiдмова може бути оскаржена в судi.

Жирний текстСтаття 17. Права і обов'язки замовника видавничої продукції

Замовниками будь-якої видавничої продукцiї можуть бути: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, юридичні особи України та інших держав.

Вiд замовникiв - авторiв (спiвавторiв), упорядникiв (спiвупорядникiв), перекладачiв - можуть прийматися замовлення видавцем на редакцiйно-видавниче опрацювання, виготовлення та випуск у свiт:

творiв белетристичного, громадсько-полiтичного, рекламного, довiдкового, навчального, наукового, технiчного або прикладного характеру; виступів, лекцій, промов, доповідей, проповідей; музичних творів з текстом і без тексту; драматичних, музично-драматичних творів; творів образотворчого мистецтва; фотографій, ілюстрацій, карт, планів, ескізів; перекладiв, обробок, анотацiй, резюме, оглядiв, iнсценiзацiй, iнших переробок творiв i обробок фольклору (похiдних творiв) без заподiяння шкоди охоронi оригiнальних творiв, на основi яких створюються похiднi твори; збірників творів, антологій, енциклопедій, збірників звичайних даних, включаючи бази даних, інших складових творів за умови, що вони є результатом творчої праці, проведеної стосовно добору та розташування матерiалiв без заподiяння шкоди охороні творів, якi до них входять; інших творів (творів, виданих за власні кошти, кошти меценатів, спонсорів, за рахунок благодійних та інших фондів тощо).

Замовник визначає мову, обсяг, тираж видання, самостiйно вирiшує питання про його використання чи розповсюдження.

Видавець має право бути замовником перед виготiвником та розповсюджувачем видавничої продукцiї.

Умови виконання замовлення на видавничу продукцію, права та обов'язки сторiн визначаються договорами мiж автором (співавторами) чи особою, якiй належить право власностi на об'єкт замовлення, замовником, видавцем, виготiвником та розповсюджувачем, укладеними вiдповiдно до законодавства.

Стаття 18. Видавництва, видавничі організації Основною структурною ланкою у видавничiй справi є видавництва i видавничi органiзацiї рiзних форм власностi.

Видавництво, видавнича організація діють на підставі своїх статутів (положень), якими визначаються мета, завдання, функції та порядок діяльності.

Статут (положення) видавництва, видавничої організації затверджуються засновником (співзасновниками) відповідно до законодавства України.

Забороняється створення і діяльність видавництв, у статутному фонді яких більше 30 відсотків іноземних інвестицій.

Стаття 19. Гарантії прав видавництв і видавничих організацій Права видавництв і видавничих організацій гарантуються Конституцією та законами України.

Втручання державних органів, їх посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян в організаційно-творчу діяльність видавців, а також цензура як контроль за ідеологічним змістом видань, забороняються. Відповідними органами контролюється лише зміст інформації, що охороняється законодавством.

Стаття 20. Права і обов'язки видавця Права і обов'язки видавця у відносинах з автором (співавторами) твору науки, літератури і мистецтва, з особою, яка має авторське право на інші види інтелектуальної і промислової власності, будуються на основi Законiв України "Про авторське право i сумiжнi права", "Про винаходи та кориснi моделi", "Про промисловi зразки", "Про знаки для товарiв та послуг", iнших законів України.

З урахуванням специфіки видавничої діяльності видавець має право:

формувати власну видавничу програму, визначати масштаби і тематичну спрямованість своєї діяльності; використовувати випущену за власною тематичною програмою видавничу продукцію для забезпечення статутної діяльності, розповсюджувати самостійно видавничу продукцію або користуватися послугами іншого розповсюджувача, видавати як обнародувані, так і необнародувані твори науки, літератури і мистецтва незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, а також способу відтворення, виражені в письмовій чи будь-якій іншій формі, набувати невиключні або виключні майнові права на них; приймати від юридичних і фізичних осіб замовлення на підготовку і випуск у світ видань, надавати їм редакційно-видавничі та інші послуги відповідно до профілю своєї діяльності; здійснювати купівлю-продаж видавничої продукції з метою отримання прибутку, надавати послуги суб'єктам підприємницької діяльності у роздрібній і оптовій торгівлі; висувати в установленому порядку видані видавцем твори науки, літератури і мистецтва на здобуття державних, громадських, міжнародних премій; установлювати творчі та виробничі відносини, культурні зв'язки з видавцями інших держав; брати участь у роботі міжнародних організацій видавців, представляти свою видавничу продукцію на національних і міжнародних конкурсах, виставках, ярмарках.

Видавець зобов'язаний:

здійснювати свою діяльність відповідно до законодавства України, поважати права інших суб'єктів видавничої та господарської діяльності; сприяти утвердженню загальнолюдських гуманістичних цінностей, розвиткові науки, культури, задоволенню духовних потреб українського народу, ставитися з повагою до національної гідності, національної своєрідності й культури всіх народів; дотримуватися норм авторського та патентного права, вимог державних і міждержавних стандартів, інших нормативно-правових актів, що регламентують видавничу справу; контролювати своєчасне розсилання виготівником обов'язкових безплатних і платних примірників видань; подавати у встановленому порядку державну статистичну звітність, інформацію про випущені в світ видання; відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок порушення законодавства.

Стаття 21. Права і обов'язки виготівника видавничої продукції Виготівником видавничої продукції може бути поліграфічне підприємство, інша юридична особа будь-якої форми власності, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, або юридичні особи іншої держави, які мають у своєму розпорядженні засоби поліграфічного виробництва чи копіювально-розмножувальну техніку.

Виготівник приймає замовлення на виготовлення видавничої продукції за умови наявності у замовника документа про внесення його до Державного реєстру як суб'єкта видавничої справи. Без такого документа приймаються до виготовлення лише видання, зазначені у частині третій статті 12 цього Закону.

Умови й терміни виконання замовлення на виготовлення видавничої продукції визначаються договором між її замовником і виготівником. Спори між виготівником і замовником вирішуються судом.

Виготівник видавничої продукції несе відповідальність згідно з законодавством перед замовником за точне відтворення видавничого оригіналу, дотримання вимог щодо якості виконання кожного примірника видання у замовленому тиражі, державних і міждержавних стандартів, технічних умов та інших нормативних документів.

Виготівник не має права без дозволу замовника передавати будь-кому, крім випадків, передбачених законодавством, виготовлений тираж видання або його частину, видавничі оригінали, макети, фото чи друкарські форми.

Виготовлення без дозволу замовника додаткового тиражу видання не допускається.

Виготівник має право на видавничу діяльність після внесення його до Державного реєстру з усіма правами і обов'язками,передбаченими цим Законом для видавця.

Стаття 22. Об'єкт видавничої справи Об'єктом видавничої справи є видавнича продукцiя, що розрiзняється вiдповiдно до державних стандартiв за:

цiльовим призначенням видань - офiцiйнi, науковi, науково-популярнi, науково-виробничi, науково-методичнi, виробничо-практичнi, нормативнi виробничо-практичнi, виробничо-практичнi для аматорiв, навчальнi, навчально-методичнi, громадсько-полiтичні, довiдковi, рекламнi, лiтературно-художнi видання, видання для органiзацiї дозвiлля та вiдпочинку; аналiтико-синтетичною переробкою iнформацiї - iнформацiйнi, бiблiографiчнi, реферативнi, оглядовi видання, дайджести; iнформацiйними знаками - текстовi, нотнi, картографiчнi, образотворчi видання; матерiальною конструкцiєю видань - книжковi, аркушевi видання, буклети, плакати, поштовi картки, комплектнi видання, картковi видання, книжки-iграшки; обсягом видань - книги, брошури, листiвки; складом основного тексту - моновидання, збiрники; перiодичнiстю видань - неперiодичнi, серiальнi, перiодичнi видання, видання, що продовжуються; структурою видань - серiї видань, однотомнi, багатотомнi видання, зiбрання творiв, вибранi твори.

Об'єктом видавничої справи можуть бути iншi види видавничої продукцiї, визначенi стандартами.

Стаття 23. Вихідні відомості видання Вихідні відомості видання - сукупність даних, які характеризують видання і призначені для його оформлення, інформування споживача, бібліографічного опрацювання і статистичного обліку.

Кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості.

Елементами вихідних відомостей є:

відомості про авторів та інших осіб, які брали участь у створенні видання; назва (основна, паралельна, ключова, альтернативна) видання; надзаголовкові дані; підзаголовкові дані; вихідні дані; випускні дані (номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію видавця, обсяг видання, тираж, ін.); класифікаційні індекси; міжнародні стандартні номери; знак охорони авторського права.

Перелік, зміст і порядок оформлення вихідних відомостей для кожного виду видань визначається стандартами.

Вихідні відомості оформляє видавець.

Всi книжковi видання в Українi, незалежно вiд мови основного тексту, повиннi мати обов'язкову анотацiю та вихiднi бiблiографiчнi вiдомостi державною мовою. Винятком можуть бути тiльки видання iноземними мовами, призначенi для розповсюдження за кордоном або серед iноземцiв.

Вихід у світ видання без обов'язкових для нього вихідних відомостей не допускається.

Стаття 24. Обов'язкові примірники видань Обов'язкові примірники видань - примірники різних видів тиражованих видань, які надсилаються установам і організаціям відповідно до законодавства України.

Стаття 25. Розповсюдження видавничої продукції Розповсюдження видавничої продукцiї здiйснюється після внесення розповсюджувача до Державного реєстру.

Розповсюдження видавничої продукції може здійснюватися шляхом її реалізації (продажу) в роздрібній та оптовій торгівлі, безоплатного розповсюдження чи обміну на договірних засадах.

Безоплатне розповсюдження видавничої продукції може здійснюватися в наукових, культурно-просвітницьких, благодійних, рекламних цілях тощо.

Забороняється створення i дiяльнiсть органiзацiй розповсюдження видавничої продукції, у статутному фонді яких більше 30 відсотків іноземних інвестицій.

Вивезення за межі України і ввезення в Україну видавничої продукції здійснюється відповідно до законодавства України.

Стаття 26. Права і обов'язки розповсюджувача видавничої продукції Розповсюджувач видавничої продукцiї має право:

здiйснювати роздрiбну i оптову купiвлю-продаж видавничої продукцiї; самостiйно формувати свої виробничi плани, визначати масштаби своєї дiяльностi, добирати видавничу продукцiю за тематичною спрямованістю; приймати вiд юридичних i фiзичних осiб замовлення на розвсюдження видавничої продукцiї, узгоджувати замовлення з видавцями та виготiвниками видавничої продукції, встановлювати виробничi вiдносини з iноземними видавцями, виготiвниками чи розповсюджувачами видавничої продукцiї з метою її ввезення або вивезення.

Розповсюджувач зобов'язаний:

здiйснювати свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України; подавати у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку державну статистичну звітність про вивезення і ввезення видавничої продукцiї.

Стаття 27. Книжкова палата України Книжкова палата України - державна культурно-наукова установа у сферi видавничої справи та iнформацiйної дiяльностi, що здiйснює:

державну бібліографічну реєстрацію та централізовану каталогізацію усіх без винятку видів видань, випущених в Україні; державну статистику друку, підготовку статистичних матеріалів, що характеризують динаміку та тенденції у видавничій справі; аналіз тенденцій розповсюдження видавничої продукції, вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей; комплектування і збереження повного і недоторканого фонду Державного архіву друку - головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні; державну стандартизацію видавничої та бібліотечної справи, розроблення і контроль за дотриманням стандартів суб'єктами видавничої справи, а також сертифікацію баз даних; розробку та обґрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи в Україні; наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства, соціології книги та читання, консервації та реставрації документів; наукознавчі дослідження і розробку бібліометричних методів визначення пріоритетних напрямів і рівнів розвитку наукових досліджень; створення і видання поточних, кумулятивних і ретроспективних бібліографічних покажчиків, реферативних журналів і науково-аналітичних оглядів, друкованих карток; розробку і експлуатацію бібліографічних баз даних і мереж бібліографічної інформації; організацію книгообміну.

Фонди друкованої продукції і бази даних Книжкової палати України перебувають під охороною держави та є власністю держави.

Книжкова палата України має право в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одержувати безплатні та платні обов'язкові примірники усіх видань, випуск яких здійснюється суб'єктами видавничої справи в Україні.

Книжкова палата України підпорядковується центральному органу виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики з питань масової інформації та видавничої справи.

Стаття 28. Обмеження права у видавничій справі Діяльність у видавничій справі не може бути використана для закликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

У видавничій справі забороняється:

виготовляти чи розповсюджувати продукцію, яка містить інформацію, віднесену до недобросовісної реклами, рекламу з використанням шаржування державних символів України (Державного герба, Державного прапора, Державного гімну) у будь-якому вигляді; оприлюднювати iнформацiю, данi, вiдомостi, рекламувати товари, послуги, якi можуть завдати шкоди громадянам, пiдприємствам, установам, органiзацiям або державi; виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію порнографічного характеру і таку, що пропагує культ насильства і жорстокості; виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, що проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров'ю, моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до порушення громадського порядку; реалізовувати видавничу продукцію без дозволу її власника (співвласників), крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єкти видавничої діяльності не мають права розголошувати дані, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законодавством.

Порушення вимог щодо додержання стандартiв, норм i правил тягне за собою встановлену законодавством вiдповiдальнiсть.

Розповсюджувач не має права на розповсюдження вiтчизняної видавничої продукцiї, виданої з порушенням законодавства України, та ввезеної з-за кордону, яка пiдпадає пiд обмеження, визначенi цiєю статтею.

Стаття 29. Права споживача Споживач має право на: замiну видавничої продукцiї, в якiй виявлено полiграфiчний та iнший технологiчний брак; гарантiю виконання вiдповiдно оформлених передплатних зобов'язань.

РОЗДІЛ III. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ

Стаття 30. Міжнародне співробітництво

Мiжнародне спiвробiтництво у видавничiй справi здiйснюється на основi мiжнародних договорiв, ратифікованих Україною, та законодавства України.

Мiжнародне спiвробiтництво у видавничiй справi спрямовується на: змiцнення матерiально-технiчної бази видавничо-полiграфiчного комплексу шляхом впровадження нових технологiй, залучення для цього iноземних iнвестицiй; iнтенсифiкацiю культурного i наукового обмiну з iншими державами, розширення участi у мiжнародних виставках, ярмарках тощо; створення мережi розповсюдження вiтчизняної видавничої продукцiї за кордоном та вiдповiдно - iноземної в Українi; забезпечення культурних, наукових i освiтнiх потреб українцiв, якi проживають за кордоном.

Стаття 31. Участь у зовнішньоекономічній діяльності Су'єкти видавничої справи можуть в установленому законодавством порядку брати участь у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi.

РОЗДІЛ IV.

ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ У ВИДАВНИЧІЙ СПРАВІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ УКРАЇНИ "ПРО ВИДАВНИЧУ СПРАВУ"

Стаття 32. Припинення діяльності у видавничій справі

Діяльність у видавничій справі припиняється:

з ініціативи засновника (співзасновників); на підставі рішення суду; з інших підстав, передбачених законодавством України.

Суб'єкт видавничої справи вважається таким, що припинив свою дiяльнiсть, з моменту вилучення його з Державного реєстру.

Стаття 33. Відповідальність суб'єкта видавничої справи Особи, винні у порушенні цього Закону, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

РОЗДІЛ V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Закон України "Про видавничу справу" набирає чинності з дня опублікування.

До приведення інших законів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Особи, які згідно з цим Законом підлягають внесенню до Державного реєстру, зобов'язані протягом року з дня опублікування цього Закону подати заяву про внесення до Державного реєстру та одержати право на видання, виготовлення чи розповсюдження видавничої продукції.

Кабінету Міністрів України протягом двох місяців після опублікування Закону України "Про видавничу справу": подати Верховній Раді України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону; розробити і привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти; забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л. Кучма

м. Київ, 5 червня 1997 року, № 318/97-ВР