Перейти до вмісту

Записки НТШ/10/Участь Данила в битві під Крессенбрунн

Матеріал з Вікіджерел

Miscellanea.

Участь Данила в битві під Крессенбрунн.

Король ческий Оттокар, повідомляючи 5-го жовтня 1260 р. папу Олександра VI про свою славну побіду під Крессенбрунн, писав у листї між иньшим: „gravis belli, quod adversum Belam et natum eiusdem Stephanum, Ungariae Reges illustres, et Danielem Regem Russiae et filios eius et caeteros Ruthenorum ac Tataros qui eidem in auxilium venerant… auctore Deo gessimus“ [Monumenta Germaniae, Scriptores IX p. 184]. Також і стирийська лїтопись віршована (Steierische Reimchronik) оповідає, нїби то „die Rossen“ підпомагали Белї у тій битві.

Сї вісти жерельні й спонукали сесе, що всї учені історики західні оповідають про підпомогу, яку Данило, король галицкий вислав Белї, яко про факт що не підлягає найменчій непевности. Сю вість знаходимо і у найновійшого історика австрийскої держави (Huber — Geschichte Österreichs I. 538). Єї повторює автор моноґрафії про Белю IV, що вийшла перед двома роками (Moritz Werthner, Ungarische Revue 1893 ст. 383). Навіть і польскі історики, як наприклад Шуйский (Historya Polski I, 163), не вагають ся в тім зовсїм. Противно історики росийскі і галицко-рускі не згадують нїчого про сей цїлий факт. Для них немов би не істнували Annales Ottocariani та Steierische Reimchronik.

Порівнаймо оповіданє про поміч Данила королеви угорскому з сучасними подїями в князївстві Галицкім та зі словами Волиньскої лїтописи.

В р. 1259 і 1260 заливають сей край татарскі полчища. Хан Бурундай взиває Данила, щоб ішов з ним на Литву, хотячи через ce зломати союз Данила з литовским князем Миндовгом. Данило вислав лиш свого брата Василька а сам посунув ся до Берестя. Але се не вдоволило Бурундая і він приказує зруйновати всї укріпленя городів галицких. По-при се візвав знову обох князїв, щоб особисто перед ним ставились. Але і сим разом лиш Василько і Лев послухали єго росказу. Данило, боячись за своє життє, утїк до Польщі а звідсїля на Угорщину: Въ лѣто 6769 (1261); Данилови же убоявшу ся побѣже въ Ляхи; а изъ Ляховъ побѣже во Угры (Гал.-вол.лїтопись). Тут ще замітимо, що Гал.-волиньска лїтопись поміщує вістку про утечу Данила під р. 1261. Одна се річ доказана і загально відома, що хронольоґія сеї лїтописи доста каламутна та що все заходить о кілька лїт ріжницї між властивою датою, а роком у нїй поданим. І се булоб дивним а навіть рішучо неможливим, колиб сеся лїтопись, що скрупулятно записує всї походи Данила, нїчого не знала про виправу Данила 1260 р. З другого боку не маємо нїякої звістки про побут Данила 1261 р. на Угорщині. Коли се матимем на увазї, то мусим згодитись, що оповіданє Оттокара в листї до папи і стирийської лїтописи віршованої — з одного боку і вість у Гал.-волиньскій лїтописи з другого відносять ся до одного і того самого факту.

Тепер доперва можемо цїлу подїю представити у властивому сьвітлї. Оба жерела сучасні тож і оба заслугують віри. Вони й не суперечать собі! Тяжко притиснений Татарами утїк Данило на Угорщину, щоб просити в свого свояка Белї IV помочи против Татар. Ми знаємо, що не в добру хвилю трафив він. Король угорский збирав як раз всї свої сили, щоб знищити свого соперника Оттокара. Мабуть обіцяв він Данилови поміч, але аж по побідї над королем ческим. Однак королеви галицкому нїчого було з голими руками вертати, тож прилучив ся до війска угорского, щоб зараз по побідї одержати поміч. Данило був проте в битві під Крессенбрунн; однак не яко король на чолї свого війска в підпомозї Белї IV, лиш яко втїкач перед Татарами, що просив помочи.

Мирон Кордуба.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Австрії.


  • Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1929 року.
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Австрії закінчився до 1 січня 2018 року, оскільки авторське право в Австрії закінчується 70 років після смерті автора.
  • Автор помер у 1947 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 75 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.