Перейти до вмісту

Записки НТШ/20/Від Редакциї

Матеріал з Вікіджерел

Від Редакциї.

В інтересї чистоти й одностайности мови в „Записках“ Редакция позволяє собі дати під увагу ш. співробітників деякі замітки в сїй справі.

1) Народня мова наша (як і всяка) в складнї волїє злуку як підпорядкованнє гадок (coordinatio як subordinatio); тож останнїм треба користатись лише стільки, скільки вимагає того докладність вислову.

2) Предметові гадки (constructio passiva) дуже часто заступають ся в нїй підметовими (c. activa), особливо характерні такі impersonalia: його кликано, занесено і т. и.; abl. instrumenti уживаєть ся частїйше (стіл зроблений сокірою); abl. auctoris (зроблений ним) — досить рідко; але вже цїлком неможлива конструкция: зроблений через кого.

3) З дїєприкметників (participia) народня мова уживає охоче форми на ний (тий), на вши і чи (зроблений, зробивши, роблячи); форми на вший і на мий не уживають ся майже зовсїм (хіба взяті з церковного, як: померший); форми на чий уживають ся лише тодї, як вони втратили значіннє дїєприкметника і стали простими прикметниками (маю́чий = богатий, летючий = що може лїтати, цїлющий etc.).

4) Гадки відносні (relativa) найлїпше в народнім дусї підпорядковують ся з що (чоловік, що мене стрів); котрий майже завсїди interrogativum, надзвичайно рідко relativum; такий уживаєть ся як correlativum до який. Трудности часом можна добре обминути перейшовши на злуку гадок (coordinatio).

5) Прикметник (adjectivum) лежить звичайно перед іменником (substantivum), а не після нього, хиба на прикметник кладеть ся особливий натиск або він стоїть в присудковім (praedicativ'нім) значінню.

6) Противить ся нашій мові уживаннє проти (против) з 3 відмінком (против кому, треба: проти кого; проти здаєть ся частїйше уживаєть ся як против).

7) Не годить ся теж після = secundum (після його гадки, треба: на його гадку, кажу се за Шекспиром, по (?) закону); в народній мові після уживаєть ся для означення часу.

8) Через не треба уживати в отсих сполученнях: Гайдамаки через Шевченка (треба: Гайдамаки Шевченка), не спав через цїлу ніч (не спав цїлу ніч); я прийду через три днї — здаєть ся, що й се не народне. Натомісь добре: се сталось через тебе, перелїз через паркан.

9) В народнїй мові найчастїйше: говорити про кого, книжка про що, рідше: о кім, о чім.

10) Зовсїм противні їй сполучення: просити о що, іде о що, ходить о що (не: я прошу о зменьшеннє числа годин, але: прошу зменьшення числа годин, або зменьшити число год., не: іде о то, але: важно от що).

11) Так само противні сполучення: в той спосіб (треба: таким способом, так…), в тій цїли (з тим щоб).

12) Не повинно уживатись а для сполучення (не релїґія а наука, але: релїґія і наука).

13) Не повинно говоритись: дасть ся зробити (можна зробити), дає ся відчути (дає себе відчути).

14) Форма: буде мусів зробити — не народня (повинний буде зробити).

15) Коли стрічають ся разом що і щоб, можна обминути сю стрічу уживаючи замість щоб — аби (чисто народне).

Редакция уважає одинокою дорогою до розвязання суперечних справ в нашій лєксицї, морфольоґії й складнї — громадженнє спостережень над народньою мовою в околицях, де вона не попсована чужими впливами. Радо приймаючи всякі вказівки, оперті на таких спостереженнях (при тім мають бути подані тексти, а при друкованім материялї — цитати), вона виразом виключає всяку полєміку теоретичну або оперту на лїтературних утворах.

NB. До річи — Редакция просить вп. робітників в своїх рукописах робити марґінези і не писати занадто густо.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні в усьому світі оскільки вона була оприлюднена до 1 січня 1929 року і автор помер більш ніж сто років тому.