Перейти до вмісту

Записки НТШ/22/Загальні збори Товариства 2 н. с. лютого 1898

Матеріал з Вікіджерел
Записки товариства імени Шевченка, Том XXII
Загальні збори Товариства 2 н. с. лютого 1898
• Цей текст написаний желехівкою.

З ТОВАРИСТВА

Загальні збори Товариства 2 н. с. лютого 1898.
Загальні збори Товариства розпочались о год. 10 рано при значнім числї місцевих і замісцевих членів (було їх коло 70); голова М. Грушевський, відкриваючи вбори, привитав членів, що зібрались на сї збори, на вступі ювилейного — двадцять пятого року житя Товариства. „На вступі сього многоювилейного року, сказав він, року, що, так сказати, пересяк спогадами з мноважних подій в ріжних сферах нашого народнього житя — культурного, национального, полїтичного, зібрались ми підсумовати результати культурної роботи за минулий рік нашого Товариства, котрому обставини надали значіннє головного огнища в сфері национальної культурної роботи на цїлім етноґрафічнім просторі нашого народа, — і витичити йому дальшу дорогу розвою. Ми можемо з вдоволеннєм оглянутись на результати минулого року. Він розпочав ся острою кризою, але з неї Товариство вийшло зміцнене, ще більш перейняте своїми культурними завданнями, і протягом року значно поступило наперед в розвою своєї дїяльности, не тільки ведучи далї розпочаті видавництва, але заложивши цїлий ряд нових — як збірники поодиноких секций та осібне видавництво для етнольоґічних материялів. Шіснадцять томів наукових публїкаций, видані минулого року — то чимала цеглина в будові нашої национальної культури. Важним дїлом була також довершена минулого року реформа нашого лїтературно-наукового журнала. Ювилейні спогади сього року поучують нас, якою важною умовою национального житя є культурна робота і помагають нам оцїнити наші культурні здобутки, осягнені спільною й солїдарною роботою видїлових Товариства, секций і загалу членів. Сьогодняшнї збори зміною статута мають поперти сю культурну роботу Товариства і полекшити її дальший, успішний розвій і поступ“.

Перед переходом до справоздання пошановано повстанням з міст покійних членів: о. Дуткевича з Рудна і М. Струсевича, співредактора часописи „Дїло“, що нагло вмер в ту ніч. На секретарів загальних зборів покликано членів В. Гнатюка і О. Роздольського. Секретар Видїлу відчитав протокол попереднїх загальних зборів, і прийнято його без діскусиї. Від відчитання справоздання з дїяльности Товариства, друкованого і розісланого членам, секретаря звільнено. В діскусиї над справозданнєм забрав першим голос п. Барвінський і супроти заяв справоздання про непевність доходів Товариства запевняв, що субвенциї, удїлювані Товариству мінїстерством і соймом, мають постійний характер; голова пояснив на се, що факти попередніх років вказували противно на непевність сих субвенций, але він приймає до відомости пояснення п. Барвінського. Др. Олесницький і о. Танячкевич порушили справу книгарнї — чи не можна би було відповідно урядити її в специяльнім уміщенню; вести продажу не тільки своїх, але й чужих видань та розвинути комісову продажу на провінциї. П. Паньківський і Грушевський відповіли, що на перешкодї стоїть все ще брак гроша, а вложити в книгарню треба би кілька тисяч. По діскусиї збори прийняли секретарське справозданнє і на внесеннє п. Барвінського висловили подяку Видїлу і голові, що постарали ся поставити Товариство на висотї його задачі. По сім принято касове справозданнє; в діскусиї п. Копач піднїс гадку, чи би не засновали зелїзного фонду, але збори прихилились до гадки голови, що Товариство є ще в стадиї розвою і було-б шкідним щось відтягати від його теперішнїх доходів і щадити. П. Врецьона відчитав справозданнє контрольної комісиї і внїс удїлити видїлови абсолюторию, що збори й учинили. По сім наступив вибір нового видїлу: вибрано головою проф. М. Грушевського, а видїловими проф. С. Громницького, проф. І. Кокорудза, дра Б. Озаркевича, К. Паньківського і дра Д. Савчака, а заступниками Ю. Левицького і О. Роздольського, учителїв академічної ґімназиї (себ то попереднїй видїл, з виїмком проф. П. Огоновського, що випросивсь від кандидовання, та І. Раковського, перенесеного до Коломиї).

Поки скрутатори обчисляли голоси, приступлено до справи зміни статута. Проф. Грушевський сконстатовав відповідне число присутних членів (було їх під час діскусиї над статутом звиш 50), пояснив сю справу, що має вже свою історию, бо предложений проєкт статута є третїй з ряду і зредаґований анкетою, зложеною зарівно з прихильників і противників попереднього проєкту, і пояснив головні проєктовані зміни. Реферував проєкт секретар — проф. Кокорудз. Загальні збори прийняли його з невеликими змінами, а від § 30 до кінця en bloc без діскусиї. В цїлости новий статут буде поданий при Записках по затвердженню намісництвом, а поки що зазначимо головні зміни: по при членів звичайних утворяєть ся катеґория членів дїйсних, що іменують ся видїлом на внесеннє секций за самостійні наукові працї, а передовсїм за визначну участь в виданнях Товариства, без оплати вкладки; катеґория членів-основателїв замикаєть ся на далї; членська вкладка звичайних членів підносить ся до 5 злр.; інституциї й заграничні члени можуть передавати свій голос одному з присутних на зборах членів, повідомляючи про се наперед видїл. Більшу діскусию викликали точки: назва історично-фільозофічної секциї і внесеннє, аби до видїлу входили крім директорів (або замісь них — вибраних референтів) ще й секретарі секций (не прийнято).

По закінченню справи зміни статуту вибрано до контрольної комісиї попередніх членїв: пп. Врецьону, Ганинчака й Тисовського. Наступили внесення: п. Барвінського про скликаннє анкети з медиків і фільольоґів для уложення медичної термінольоґії і о. Дуткевича про зібраннє в біблїотецї Товариства колєкциї жерел до істориї України. По сїм проф. Грушевський, подякувавши присутним за участь і піднїсши важне значіннє прийнятого статута для дальшого розвою Товариства, замкнув збори о год. 2.

Видїл уконституував ся, вибравши заступником голови проф. С. Громницького, секретарем І. Кокорудза, адмінїстратором і біблїотекарем К. Паньківського.



Ця робота перебуває у суспільному надбанні в усьому світі оскільки вона була оприлюднена до 1 січня 1929 року і автор помер більш ніж сто років тому.