Записки НТШ/6/Архив скарбу коронного в Варшаві
| ◀ Наймичка Т. Шевченка | Записки товариства імени Шевченка, Том VI Архив скарбу коронного в Варшаві (Михайло Грушевський) |
Патольоґічні переміни в яєчку (мудї) при деяких інфекцийних хоробах ▶ |
|
Архивіяльна справа в нас не може похвалити ся дуже добрим етапом, тим навіть невеликі замітки про деякі меньш знані архиви будуть в нас ще довго пожадані. До таких мало використаних, ба навіть — мало знаних, а тим часом — дуже важних і дорогих належить архив колишнього скарбу коронного польського, перехований в архиві уряду скарбового варшавського (Варшавская казенная палата). Де що з єго скарбів доводилось минї через руки здобувати й перед тим, під час моїх студий над істориєю Поділя. Підчас же своєї останньої подорожи архивіяльної по Росиї, вдавсь я й до сього архиву, збераючи матеріал для заміреної (й розпочатої) колєкциї люстраций та інвентарів руських земель корони Полської XVI в., а здобувши вільний вступ до нього, мав можливість познаємитись з загальним змістом того архиву; тож хочу для загальної відомости кілька звісток про нього подати.
Скарбовий архив корони Польської становить окремий віддїл архиву згаданого уряду під назвиськом „Старопольського архиву“; катальоґ єго, споружений в першій половинї сього віку, подїляє єго на значне число (62) віддїлів, з окремою нумерациєю книжок, загальне же число книжок, тек і вязок виносить звиш 3-х тис. (3447). З сего числа на XV в. припадає дуже небогато, і те, що заховало ся, — заховало ся припадково, хіба з кінця того віку; за то почавши від початку XVI в. і до кінця XVIII в. архив подає велику силу дорогоцїнного материялу для внутрішньої істориї земель корони Польської.
Сей материял архивіяльний можна подїлити на дві нерівні частини — акти центрального скарбового урядовання і акти місцевих скарбових урядів і аґентів (хоч акти обох категорий часом стрічають ся в тих самих книгах і актах). До першої категориї належать загальні справоздання з доходів і видатків скарбу коронного, від початку XVI і до кінця XVIII в., книжки записні (окремо споряжені для в. XVIII), ассиґнати і квіти, видані скарбу, і взагалї кореспонденция скарбова від початку XVI в., реєстри податків, уложені в скарбі, по поодиноким місцевостям, а також рахунки з реґалїй (штемпля, тютюну і т. и.), з специяльних доходів королевських і з удержання королевської резиденціиї, видатків на військо і т. и. Осібний віддїл становлять книжки Равського скарбу в справі побирання і роздавання кварти, почавши від початку її, далї записки і рахунки з вироблення монети і т. и.
Далеко цїкавійші для нас материяли місцеві: сюди можна віднести поборові реєстри ріжних катеґорій і з поодиноких земель і повітів. Далї реєстри доходу (regestra proventuum) поодиноких староств і держав; до сеї категориї близько приходять з одного боку інвентари староств і держав, часом з означенєм тільки майна (будови, інвентару господарського, запасів і т. и.), часом ширшого змісту, з означенєм доходів, податків з людности, навіть інодї з поіменними реєстрами людности; сї інвентари, зложені то при переходї держави від одного державця до другого, часом — як наслїдок ревізиї, вяжуть ся з люстрациями, — що уражувались одночасно для всїх королевщин; з другого боку до згаданих реєстрів приходять річні справоздання державцїв з їх доходів, также уложені то ширше то в формі просто рахунків. Осібну катеґорію становлять справоздання й записки митних комор, часом з детальним означенєм переїзжого люду, перевезеного краму. Всї сї материяли, як і акти центрального скарбового урядовання виступають масою почавши з початку XVI в.; найдавнїйші поборові реєстри — краковські, сандомирські, серадзькі, брестсько-куявське, люблинські, нурські, ломжинські, з наших — подільські починають ся з кінцем XV в. (1494 і 1499), иньші з XVI, особливо з 2-ої чверти сего віку. Тож само бачимо і з інвентарями, що йдуть потім густою низкою до першої люстрациї королевщини року 1564–5, і дальше, аж до к. XVI в.
Як видко з поданого, акти архиву дають богатий і важний материял, переважно для внутрішньої, економічної істориї; фактів полїтичної істориї дотикають ся вони стільки, скільки відбивала ся вона, в скарбових сферах, так напр. переховали ся в актах скарбових рахунки видатків на війско, на приймованє послів, меж иньшого — підчас Хмельнищини. Цїла вага архива полягає в важних і одиноких датах що до загального стану финансів державних, оподатковання людности, їх економичного стану — для чого велику силу материялу дають поборові реєстри і інвентари; в останнїх разом з ними проходять відомости і про правний стан ріжних верств; тіж категориї дають незвичайно важний материял що до колонїзациї й статистики, а поіменні реєстри людности — для історичної етноґрафії; на рештї реєстри зборів митних становлять важне джерело для істориї зносин і торговлї.
Звертаючись специяльно до земель українсько-руських, мусимо наперед знати, що не однаково землї наші будуть тут заступлені: тим часом, як для Галичини з Холмщиною та Белзщиною і Поділя материял начиняєть ся з кінцем XV в., для иньших — з останньої чверти XVI в., після унїї. Найстарші інвентарі — бо з кінця XV в. мають Львів, Перемишль і замки подольскі (вони війдуть в нашу колєкцию), з першої чверти XVI в. — Ратно, Дрогобич, Самбор, Сянок; головна-ж сила інвентарів розпочинаєть ся з другої чверти XVI в., 30-х р. Правда, й тут сей материял подїляєть ся між поодинокими староствами і краями не однаково; де яким пощастило дуже — напр. за часи старостовання Яна Камьонацького в Дрогобичи, Городку і Любачові маємо цїлу серію інвентарів доходїв сїх староств (кожного окремо) рік по року. Багатий ріжнородним материялом ще Львів; з подольських пощастило більше Каменцю і Бару. За те є повіти й староства, що для цїлого XVI в. зостають ся при якім небудь коротенькім справозданню з доходів або й того не мають. З сего погляду дорогі люстрациї, бо більш-менш описують всї королевщини (хоч перші люстрациї оминали королевщини з записаними „старими сумами“); але з першої люстрациї архив має для земель руських лише коротший інвентар доходів королевщин воєводств Руського, Подолського і Белзського (текст люстрациї є натомість в моськовській Метрицї), текстів 2-ої не переховалось также (два тогочасних примірників сеї люстрациї за те є в Варшавськім Головнім Архиві).
Хоч далеко біднїйші відомостями, далеко рівнїйше обіймають ріжні краї реєстри поборові, а важні ще тим, що містять в собі не самі лише королевщини, а й добра приватні. Виключивши поборовий реєстр Поділя з р. 1493 (виданий в моїм збірнику барських актів, т. II), реєстри з Белзщини й Холмщини з р. 1507 і т. и., вони начинають ся масою також з 2-ої чверти XVI в., і для XVI в. переважно зґруповані по окремих землях і воєводствах, що значно улекшує користаннє з них. Ще з перед Люблиньської унії, в р. 1566 розпочинають ся поборові реєстри литовської України — Київщини, Волинї й Браславщини, писані з початку по руськи. Для XVII–XVIII в. велика сила того материялу, але користати з нього поки що трудно, за браком системи в тім порядку, в якім він угрупуваний (ще за польських часів). На превеликий жаль, далеко не в такім богатстві виступає для України віддїл справоздань митних, що подають, як зазначилисьмо, преважний материял для істориї торговлї. Ширші записки, з означенєм переїзжих і із перевезеного краму, істнують тільки спорадично для поодиноких комор. Так з 1-ої полов. XVI в. маємо записки митних комор в Дрогобичи, Львові, Долинї, Городку, кілька карток водяного збору в Городнї (1566); з XVII в. — Каменцї (1663–4), Львові (1664), але и вони по більшій части — короткі і сухі, обмежують ся на числах оплаченого мита. Иньші українські землї заступлені в сїм віддїлї ще слабше.
На сему закінчу свою замітку про сей архив. Поки що користанє з нього утруднене браком ширших інвентарів і показників. В сїм віцї архивисти спорудили правда інвентар — й за се належить їм подяка чимала, бо деякі архиви, як знаємо, й без такого інвентара живуть — але інвентар сей подає лише коротку характеристику кожної книжки та й то не завше. Для улекшення користання з інвентарного віддїлу в сему-ж віцї сї інвентари розібрані з попередних оправ і оправлені в окремі книжки для поодиноких староств. Але в иньших віддїлах є багато книжок і плинів, що становлять справжні silvae verum, де кожному на власну руку прийдеть ся орієнтуватись. Сучасна адмінїстрація архива, як я чув, думає одначе за споряженє нової, ширшої, призначеної для наукових потреб, описї. То була-б чимала прислуга для науки, а оголошена друком така опись ввела-б в загальний курс науки й дуже мало або цїлком невідомі скарби сього архиву. Тож можемо тільки пожадати, щоб сей замір як найскорше прийшов до виконаня, а то тим більше, що справа ся лежить в добрих руках — сучасного начальника архива, одного з молодших київських учених М. Біляшевського. Доброго поспіху!
- Варшава 3 (15) мая 1895 р.
М. Грушевський.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Австрії.
|