заповітрити

заповітрити

Запові́трити, рю, риш, гл. 1) Заразить (воздухъ). 2) Завонять.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Запові́трити, рю, риш, гл. 1) Заразить (воздух). 2) Завонять.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28