запорощати

запорощати

Запороща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) О дождѣ: застучать каплями. Дощ у вікно запорощав. 2) Заговорить быстро. На його грізно закричала, залаяла, запорощала. Котл. Ен. III. 59.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Запороща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) О дожде: застучать каплями. Дощ у вікно запорощав. 2) Заговорить быстро, *засыпать словами. На його грізно закричала, залаяла, запорощала. Котл. Ен. III. 59.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28