запіл

запіл

Запі́л, по́лу, м. Пола одежды, завернутая такъ, чтобы въ нее можно было что-либо положить. У запіл набрати. У заполі принести. О. 1862. I. 55. Цілісінький тиждень перено́сив (золото) у заполі. Кв. II. 165.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Запі́л, по́лу, м. Пола одежды, завернутая так, чтобы в нее можно было что-либо положить. У запіл набрати. У заполі принести. О. 1862. I. 55. Цілісінький тиждень переносив (золото) у заполі. Кв. II. 165.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28