запілля

запілля

Запі́лля, ля, с. Полы. Тернові вітки в запілля рубайте, мені признаку покидайте. Макс. (1849). 21.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Запі́лля, ля, с. 1) Полы. Тернові вітки в запілля рубайте, мені признаку покидайте. Макс. (1849). 21. *2) Тыл. Сл. Нік. *3) Отгороженное место в сарае или хи́жі, где стоит закром. Желех.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28