заринати

заринати

Зарина́ти, на́ю, єш, сов. в. зарину́ти и зарну́ти, ну́, не́ш, гл. Погружаться, погрузиться въ воду, потопать, затонуть. Ті (Петро й Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи. Чуб. I. 158. Нехай туга зарне́ на дно моря.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Зарина́ти, на́ю, єш, сов. в. зарину́ти и зарну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Погружаться, погрузиться в воду, потопать, затонуть. Ті (Петро й Павло) перейшли поверх води, а піп почав заринати, заринув по пахи. Чуб. I. 158. Нехай туга зарне на дно моря. *2) Нырять, нырнуть. А от я зарину аж до дна. Крим.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28