Кобзарь (1876)/Том 2/Заросли шляхи тернами
| ◀ Чернець | Кобзарь. Том 2 Заросли шляхи тернами |
І виріс я на чужині ▶ |
|
|
Заросли шляхи тернами
На тую Країну.
Мабуть я її на-віки,
На-віки покинув...
Мабуть мені не вернутись
Ніколи до-дому;
Мабуть мені доведеться
Читати самому
Оці думи... Боже милий!
Тяжко мені жити!
Маю серце широкеє —
Ні з ким поділити.
Не дав-єси мені долі,
Молодої долі;
Не давав-єси ніколи,
Ніколи, ніколи!
Не дав серця молодого
З тим серцем дівочим
Поєднати. Минулися
Мої дні і ночі
Без радості, молодиї,
Так-собі минули
На чужині. Не найшлося
З ким серцем ділитись;
А тепер не маю навіть
З ким поговорити.
Тяжко мені, Боже милий,
Носити самому
Оці думи і не ділить
Ні з ким, і нікому
Не сказать святого слова,
І душу убогу
Не радовать, і не корить
Чоловіка злого,
І умерти... О, Господи!
Дай мені хоч глянуть
На народ оттой убитий,
На тую Украйну. [1]
- ↑ Не дай мені згинуть
На чужині! дай хоч глянуть
На тую країну...
(Перш. рукопис)