Заспів — Революція
Василь Чумак
1919
РЕВОЛЮЦІЯ.
I.
Вранці — проміню весінній,
вранці — зважно молодий —
на шпилі, на височіні
з льоху темних приведи.
Ось: повстали під'яремні,
плине повінь — лєґіон.
Килими зеленоземні
у ґірляндах житніх ґрон.
II.
Він угадав свою мету:
стремить до неї навпростець,
і кожний бій його сердець
несе — весну в цвіту.
Прямуй же страднику святий:
Твої шляхи — широко розляглись,
твої пісні далеко розлились,
в твоїх словах — вогонь мети!
III.
Не спочивайте: ще не час!
Нехай останній промінь згас —
самі запалимо вогні —
і в стумі витворимо дні!
На кремінь — крицю: буде світ!
Ми непохитні, мов ґраніт.
Ми йдем і йдем, несем вогні,
і творим блиск, і творим дні!
IV.
Доволі! Кільцями ланцюг:
тріпоче прапор соколиний!
Вони спинить хотіли рух,
але ми линем, линем, линем,
і наш завзято кутий гимн
ширяє срібні блискавиці.
Туди — в червоні береги —
з низин. Туди. Ми — крила! Птиці!
V.
На площі — в юрми — на мітінґ
вінки несіть — вінки й ґірлянди
з тремтінь-мигтінь
революційних прядив.
На площі — на мітінґ — на брук!
І завтра — вірьте — швидко — завтра
святкує всесвіт бурю — гру
пала з півоній ватра.
|
