Перейти до вмісту

Заспів (Чумак)/Червоний заспів

Матеріал з Вікіджерел
Заспів
Василь Чумак
Червоний заспів
• Інші версії цієї роботи див. Червоний заспів Київ: Товариство Українських Письменників, 1919

ЧЕРВОНИЙ ЗАСПІВ.

І.

Риємо — риємо — риємо
землю, неначе кроти;
з кутів плазуємо зміями,
сіємо — сіємо — сіємо
буйні червоні цвіти…

Бурями сійтеся, бурями,
маки — червоні вогні:
там по-за ґратами-мурами
тінями сірими-хмурими
ранки конають ясні.

Вдаримо гучно ми дзвонами —
всесвіт обійде луна —
кинемо вільно червоними:
— Владарі світу з коронами,
вже не потрібні ви нам.


II.

На зелені килими
папірцями білими
полетіли вершники з низом розмовлять:
— Гей, не спи, робітнику:
на панському смітнику
вороги не сплять!
Гордою, сміливою
бурею бурхливою
встань, народе зраджений, як один устань:
з гимном — перемогами
новими дорогами
підемо на брань.
Блисками пожежами
небо обмережимо,
сполохами-ралами обрії з'орем:
годі нагинатися
годі підставлятися
під вагу ярем!


III.

Ми — тіни… Ми — тіни меткі.
Ми — влучні рушення руки.
Ми носимо в грудях ненависти море, —
і в ночі осінні, в обіймах імли
ми гімни тобі заплели,
червоний тероре!

Ми — жах. Ми — караючий гнів.
Ми молимся культу вогнів. —
і хто є відважний, і хто нас поборе?…
Ми — тіни. Ми — криця. В обіймах імли
Ми гімни тобі заплели,
червоний тероре!