|
ЖОВТЕНЬ
I
Бурхливий Жовтень у чорнозем
Піснями-маршами заграв.
Жбурнув гарячі гасла-грози
На тепле золото заграв
І ось для руху мало місця —
Серцям бунтарським козарлюг…
Лети, розсипся, злоте листя!
Розвійся, біль од кленів-клюг!
Хіба-ж це осінь? — Хто-зна, осінь!
А може й ні! — Усе одно,
Бо ми, бо велетні і досі
Шумуєм сміхом, як вино!..
Корогва наша — малинова,
І сила наша — молода,
І безліч наша — первісткова,
Як нерахована орда!
II
Жовтень! Сонце! Грона винограду!
Вийся, вийся, кужіль золотий!
Ми ідем веселі на паради, —
Міліони — сестри і брати!
Дзеленчать в хатах шибки од кроку,
А на призьбах — радісні діди…
День такий гарячий, сонцеокий —
День, як ми, зухвало молодий!
Все, як ми — гаряче і веселе, —
Стугонить в безкраї береги!
Ну і дива! — Леле, рідна леле, —
Скільки в нас одчайної снаги!
Скільки в нас одчайного буяння,
Молодецтва буйного принад!..
Хто там глянув лячно зпід паркання?!
Ми ідем веселі на парад!
|
