За всіх скажу/Травень
| ◀ Жовтень | За всіх скажу Травень |
Серце ▶ |
|
А сонце — плином, сонце — вгору,
Де над селом блакитний сон…
У дядька Сави на оборі
Вже й хлопчик босий: —
— Вітрогон!..
У небі ластівки й синиці, —
Упали тінями на гін.
Немов з далекої дзвіниці
Розсипавсь їх веселий дзвін…
За хутором тихенько хрестить.
Переглядає межі млин: —
— Хай пощастить вам гордо нести
Безмежних нив колосний плин!
Весняний день (і сни зелені).
У серці радість день зобгав…
Примружено з туману
Ленін —
Кудись далеко між отав.
А в місті — співи й легіони:
— Гряди, робітнику, як шквал!
Старому світові колони
Твоїх морів — дев'ятий вал!
На вулиці крізь двері-шлюзи —
Горіння горнів золоте! —
Хай з кожної синявки-блузи
Кремезний велетень росте!
Шуміте маками, прапори,
На площах-бруках і ланах!
Сьогодні ми співаєм хором,
І нам підспівує весна!
В нудні, закурені віконця
Доволі буде виглядать!
Хтось там,
Хтось десь,
А ми на сонце,
Як грімна золота орда!..
Хіба-ж не бачиш, знову Травень, —
Гарячий Травень в еС-еР-еР!?
Чи-ж так було із давніх давен,
Як оце є у нас тепер!?
Порви похмуре стародавнє,
І в грудях наших розцвіти, —
Хороший Травне, милий Травне, —
Завжди ясний і золотий!
Коханий Травне — в хороводи
Ти нашу радість угорни,
І як в струмках весняні води
У серці нашім задзвени!
Гуляй по наших по доріжках, —
З твого веселого лиця
Хай ллються проміні-усмішки
На наші — ленінців — серця!
Хай наші ланки і загони
Невтомно працею живуть!..
…Бо так бадьоро сонце дзвонить
І плига зайчиком в траву…
Порви-ж похмуре стародавнє,
І в грудях наших розцвіти, —
Хороший Травне,
Милий Травне, —
Завжди ясний і золотий!