За кавказькими хребтами/11
| ◀ 10. Неначе сон | За кавказькими хребтами 11. Радянська субтропіка |
12. Думки в пароплаві на Чорному морі ▶ |
|
Радянська субтропіка
9-го липня в Тифлісі відбувся великий вечір змички українських і грузинських письменників. На цьому вечері один з керівників пролетарської літератури Грузії тов. Беніто Буачідзе зробив обширну доповідь про сучасну грузинську літературу. (Про сучасну українську літературу таку ж доповідь робив кілька днів раніше тов. Микитенко). Цей вечер, це був наш прощальний вечер в Тифлісі.
10-го липня ми ще цілий день побули в Тифлісі, а вечером цього дня, розбившись на групи-бриґади, виїхали з Тифлісу різними шляхами. Одні назад через Баку, інші через воєнно-грузинську дорогу на Владикавказ, а я приєднався до бриґади, що виіхали вечером о 9-ій годині на Батум.
Дорога Тифліс — Батум, це чудова гірська дорога з казочно-гарними краєвидами радянської Швайцарії. Проминувши Заґес дорога в'ється прекрасними гірськими долинами поміж високими зеленими горами, попід скелями, через мости, віядуки та численні тунелі. Над ранком наш поїзд проїхав великий Сурамський тунель і в'їхав на територію автономної соціялістичної радянської республіки — Аржарістан. Біля полудня 11-го липня ми були вже в столиці радянського Аджарістану — в місті Батумі. Вся приморська смуга Аджарістану — це місцевість з тепло-вогким субтропічним кліматом. Клімат Аджарістану, це прекрасний здоровий клімат, якого нема в жодному куточку СРСР і цілої Европи. Літом тут не буває великої спеки, а зимою рідко бувають морози. Аджарістан круглий рік увінчаний вічно зеленими листковими деревами. Часто в січні місяці тут цвітут дерева. Рідко коли паде зимою сніг і то він лежить 1-2 найбільше три дні. В таких випадках в Аджарістані можна бачити цікавий каприз природи, субтропічні пальми покриті снігом.
Верхи гір Аджарістану покриті вічними снігами, а внизу, між цими горами та на їх схилах ростуть бамбукові гаї, зеленіють чайні плянтації, дозрівають мандарини, помаранчі і цитрини. Але й тут не без контрастів, що ними так багате ціле Закавказзя. На маленькій території Аджарістану в 2.912 квадратових кілометрів представлені клімати майже всіх кліматичних поясів земної кулі.
В приморській полосі Аджарістану дуже велика кількість атмосферних випадів (2.370 міліметрів річно, або 133 дощові дні на рік). В цьому відношенні Аджарістан прирівнюють до Далекого Сходу і до Індії. Сам Батум — це місто дощів.
Рослинність Аджарістану буйна, розкішна і дуже різноманітна. Тут ми зустрічаємо рослинність всієї Европи і частини Азії. На приморському побережжі щодо рослинности ми маємо в мініятюрі: Японію, Китай, Гімаляї, Цейлон, Яву, Мексику, Фльоріду, Каліфорнію, Нову Зеляндію і Чілі.
Під відкритим небом тут дозрівають мандарини, помаранчі, цитрини, в лісах попадається лавр, в садах цвітуть камелії, маґнолії, драцени, пальми: тут і банани, корковий дуб, камфорне дерево, кипариси, бамбук, гімалайський кедр, японський клен, новозеляндський льон, лакове дерево, китайська кропива рамі, люфа, розкішні папоротники та мохи, кавчук, бавовна, риж — оце те, що придає Аджарістанові характер субтропічних, а навіть тропічних країн світу.Історія Аджарістану також давня і цікава та тісно пов'язана з історією всього Закавказзя.
До VII сторіччя християнської ери Аджарістан, Гурія і Шавшетія були заселені народом, що говорив одною чансько-мінґрельською мовою. Завдяки війнам, чумі і переселенню до Візантії країна ця опустіла майже зовсім. Але вже в IX сторіччі грузинська хроніка відмічає Аджарістан як густо заселену область. Сюди прибувало населення зі східньої Грузії, що втікало від важкого арабського гніту. Ці виходці зі східньої Грузії, змішавшись з місцевим населенням, створили гурійців і аджарців, що так дуже подібні до себе типами, мовою і звичаями.
Аджарістан і місто Батум багаті старинними місцевостями та пам'ятниками давньої історії, як розвалини, мости, старинні замки і церкви. Аджарці приписують будову старих мостів, церков і твердинь та замків цариці Тамарі.
Місто Батум старинне місто. Давно воно звалося Бата від латинського слова батіс-глибокий. Батіс лімен означає глибока гавань. Такою назвою римляни звали річку Короніс-Цхалі, що на її лівім березі лежав старий Батум тоді Бата. В II віці христіянської ери містечко Бата було місцем головної стоянки римського війська на цьому відтинку чорноморського побережжя. Сюди заходили також і римські комерційні судна.
Сьогодні Батум невеличке, чистеньке, опрятне місто европейського характеру, з гарною набережною, з великим новим парком, і нараховує 48 з половиною тисяч населення. Високих домів у Батумі нема, більшість домів на 1-2 поверхи. Чудова панорама Батуму з моря. В Батумі великим нафтоперегонний завод, що фільтрує нафту, яка йде рурами з Баку аж до Батуму. Завод цей найновішої конструкції є гордістю аджарців.
Після довгих історичних перетурбацій 25 серпня 1878 року Батум заняли окупаційні війська царської Росії. В Аджарістані як і скрізь почалась русифікаторська політика російського самодержавства, почалась варварська політика визиску та утисків бідноти, і одна третина населення Аджарістану виеміґрувала до Туреччини. Батум тоді мав 2 з половиною тисячі населення і більше нагадував село ніж портове місто.
В 1883 році Батум був з'єднаний залізницею з містами Тифлісом і Баку. З цього часу Батум швидко зростає. На початку XX віку в Батумі вже було до 10 тисяч робітників. З цього часу батумський пролетаріят не відстає в революційній боротьбі від пролетаріяту Тифлісу і Баку. В революційних подіях 1902 року серед провідників пролетарського руху в Батумі зустрічається також ім'я тов. Сталіна. Після скинення царського самодержавства в батумській області, господарювали по-свойому окупаційні турецькі, німецькі і англійські війська. Панування їх закінчилося приходом до влади грузинських меншовиків, що двічі криваво здавили повстання аджарців.
18 березня 1921 року трудящі Аджарістану за допомогою трудящих Грузії скинули меншовицький уряд і проголосили в Аджарістані радянську владу.
До революції в Аджарістані було всього 17 шкіл з 850 учнями тільки дітей багачів. Зараз в Аджарістані понад 130 шкіл майже з двома десятками тисяч учнів. Це школи тільки першої ступені — початкові. Окрім цього є ще школи семирічки, десятирічки, школи селянської молоді, фабрично-заводські школи, індустріяльний технікум, педаґоґічний технікум і т. д.
Нафтоперегонний завод, цинковальний завод, чавунно-ливарний завод, тютюнова фабрика, деревообробний завод і багато підприємств дрібнішого характеру — це промисловість Аджарістану. Фабрично-заводська промисловість в Аджарістані ще слабо розвинена, але для її розвитку тут багаті джерела сировини. Тільки за останні роки промисловість швидко розвивається.
Основне заняття аджарців це сільське господарство. Хліборобство, садоводство, огородництво, виноградництво, бжільництво і скотарство — це основні галузі — с. господарства. Кукурудза, пшениця, ячмінь і суходільний та болотнистий риж — це основні харчові культури Аджарістану.
Але окрім цього за останні роки в Аджарістані значно поширюється площа цінних промислових та технічних культур, як тютюн, бавовна, китайська кропива рамі, що з її волокна помішаного з шовком виходить гарна матерія, далі кавчук, люфа, різносортний бамбук і чай.
Я був на чайних плянтаціях і на чайній фабриці в районі Чакви. Через довгі пальмові алеї, через бамбукові гаї ми доїхали до великих чаквінсьних чайних плянтацій. Тут зовсім неначе десь в Китаї працюють люди на горбках поміж зеленими корчиками чайної лози. Чайна фабрика, що недавно збудована і устаткована новими машинами виробляє прекрасний чай, від звичайних до найкращих відборних сортів. Чайні плянтації з кождим роком поширюються.
В Батумі довелося нам пробути чотири дні, що з них три були дощові. За цей час ми оглянули Батум та його околиці і ознайомилися з життям сучасного Аджарістану. Аджарці приняли нас дуже гостинно і радо. Ми провели великий вечір, присвячений декаді української культури і другий вечір єднання аджарської і української радянських культур з виступами письменників, співаків, акторів українських і аджарських.
Від представників уряду Аджарістану ми мали всяку допомогу, увагу й пораду. Були організовані численні екскурсії в музеї, культурні заклади, на заводи, на плянтації, та в прекрасний батумський ботанічний сад, що наглядно показує субтропічний характер чорноморського побережжя Аджарістану.
До самого від'їзду аджарістанські товариші нас не покидали, а попрощавшись з ними я виїзджав з Аджарістану як з якоїсь далекої прекрасної субтропічної країни.
