За кавказькими хребтами/6
| ◀ 5. Українізований Тифліс | За кавказькими хребтами 6. Дещо про Радянську Грузію |
7. Музейна країна — Хевсурія ▶ |
|
Дещо про Радянську Грузію
Тому тільки дещо, що в Тифлісі українська делегація розбилася на окремі групи-бриґади і роз'їхалася по різних республіках Закавказзя. Одна бриґада мала обслужити Грузію, друга Азербайджан, а третя Вірменію. Я добровільно зголосився до бриґади, що виїхала до Вірменії. Але за декілька днів перебування в Тифлісі я встиг дещо цікавого побачити та довідатися і про Грузію. От про це дещо хоч коротенько розкажу. Вражінь уйма, але про них я не буду згадувати, все одно їх на папір трудно викласти, а тому хто сам не побуває на Закавказзі не легко ці вражіння й зрозуміти. Отже, краще про фактичні та реальні справи а ніж про абстрактні вражіння.
Грузія проголошена соціялістичною радянською республікою 25 лютого 1921 року. До складу грузинської радянської соціялістичної республіки входять дві автономні республіки Абхазія і Аджарістан та автономна область Південної Осетії.
Територія СРР Грузії виносить 69.525 квадратових кілометрів, що рівняється 37,5% всієї території Закавказзя. Населення Грузії по переписі 1926 року становить цифру 2,666.494 чоловіка, що дорівнює 45,4% всього населення Закавказзя.
В Грузії основна маса населення — грузини становлять цифру 1,788.757 чол., або 67,1% всього населення республіки. Це по даним переписі 1926 року. По цим самим даним населення Грузії розпадається на такі основні національні групи: аджарці, меґрели, свани, лази. Це групи, що мають свої особливості, але входять всі до складу грузинської національности. Далі йдуть народи Грузії інших національностей, що в свою чергу розбиваються ще на окремі групи. Головніші з національностей, що живуть в Грузії такі: вірмени (310.890 чол.) 11,7% до всього населення Грузії, тюрки (138.452 чол.) 5,2%, осетини (113.302 чол.) 4,2%, росіяни (96.103 чол.) 3,6%, греки (66.235 чол.) 2,5%, абхазці (56.851 чол.) 2,1%, євреї грузинські (20.583 чол.) 0,8%, українці (14.357 чол.) 0,5%, німці (12.855 чол.) 0,5%, курди і езиди (10.397 чол.) 0,4% до всього населення Грузії.
Основне заняття населення Грузії це хліборобство і виноградництво, а в горах скотарство. Грузія це країна кукурудзи і винограду. Але в залежності від ґеоґрафічного й кліматичного положення в Грузії родить ще й пшениця, ячмінь та особливий рід проса званий — ґомі. Окрім цього понад 50.000 гектарів у Грузії занято виноградниками. В Кахетинському районі виноградництво є основним заняттям населення, а кахетинське вино славиться не тільки в Грузії, але й поза її межами. Кліматичні умови сприятливі й для садівництва та огородництва. В окремих районах Грузії доволі широко розповсюджені й субтропічні садові культури як мандарина, подекуди помаранчі й цитрини; а також дуже поширюються плянтації чаю. В західній Грузії поширюється і шовківництво. В Сванетії та Грузії улюбленим заняттям є й бжільництво.
З кустарних промислів слід відмітити суконне виробництво (імеритинське сукно), шовкову тканину, та гончарську справу. В останні часи розвивається й бамбукове виробництво.
Техніка хліборобства стоїть ще низько, особливо в гірськіх районах, де й до наших часів залишилися примітивні способи оброблювання землі та збирання хліба. Молотильня дошка з гострим камінням внизу це старинне хліборобське знаряддя, що його вживали ще єгиптяни і широко примінялось на Закавказзі ще в епоху бронзового віку поширене серед грузинських народів доволі широко ще і в наші дні. Але й сюди вже за радянської влади привезено чимало сучасних сільсько-господарських машин, що вносять ломку в сільське господарство. Широке примінення має вже трактор та молотарка. Однак в гористих районах сучасні машини не завжди знаходять примінення.
Доми в Грузії будують з глини, з дерева і з каміння в залежности від ґеоґрафічно-кліматичного положення того чи іншого району. Взагалі Грузія по свойому ґеоґрафічно-кліматичному положенню є дуже різноманітна країна. Від снігових верхів гір головного кавказького хребта аж до субтропічних районів понад Чорним морем маємо тут багато проміжних особливостей кліматичних, а разом з цим і культурно-побутових та економічних прикмет і особливостей.
Давні предки грузин жили на південь від сьогоднішньої Грузії спочатку в Мезопотамії, пізніше в Араратській області, а потім і в Малій Азії, де до сьогоднішніх днів залишилися пам'ятники грузинської архітектури та ґеоґрафічні назви. На землях сучасної Грузії грузини живуть не менше 3.000 років.
Історія Грузії, це історія міста Тифлісу, що ми вже про неї дещо згадували. Культура грузинська дуже давня. Це культура старинного сходу і культура середньовічного та нового заходу. Ще з початку IV сторіччя в Грузії офіційно було запроваджено християнство. Але відношення грузинських народів до офіційної реліґії християнської і до церкви завжди було байдуже. Через це, не дивлячись на таку давню приналежність до християнської віри серед різних грузинських племен ще й до наших часів залишилися деякі старинні народні вірування та обряди і звичаї. Культ духовної ієрархії ще й до нині зберігається у гірських грузинських племен хевсурів, пшавів та інших відсталих груп. Похоронні звичаї, весільні обряди, обряди при народженні, народнє лікування, знахарство, народні вірування тощо — це останки давних часів, що їх зустрічаємо ще і в наші дні в різних (особливо гірських) племен Грузії.
Народнє лікування, що в основі своїй має широке застосування різних лікувальних засобів рослинного та звіринного походження практикується грузинськими лікарями навіть і в наші часи. У народніх лікарів здавен-давна зберігалися рукописні народні лічебники так звані — карабадіни, складені в більшости за перськими й арабськими джерелами. Взагалі признано, що в Грузії були та ще й зараз подекуди є дійсно знамениті народні лікарі, з величезною практикою лікування вивихів кості, переломів, поранення тощо. У гірських племен (хевсури, пшави) ще й досі у великій пошані такі лікарі. Багато всяких старих народніх засобів лікування оказалися дійсно дуже корисними (наприклад, заслонювання світла червоною матерією від хворого на віспу і таке інше) і приміняються сьогодні в науковій медицині.
Народня словесна творчість грузин надзвичайно багата і різноманітна. Величезна кількість народніх пісень і казок живе у вустах народніх довгі віки, постійно збагачуючись. Ліричні, трудові, обрядові і героїчно-історичні пісні та казки пересичені поезією. Так само багата грузинська музикальна творчість. З музикальних інструментів найбільш розповсюджений інструмент чотґурі або чанґі — своєрідна мандоліна. Чіянурі-скрипка, ствірі-дуда з козячим мішком, тарі — рід балалайки, дайра — бубон і саламбурі-сопілка — це також були дуже розповсюджені інструменти серед грузин. Декотрі з них, як от саламбурі та дайра ще й сьогодні мають дуже широке примінення. Тепер в Грузії виробляють уже стилізовані саламурі, що на них можна грати найскладніші музикальні твори як на флейті. Такі саламбурі з бамбука можна в наші часи купити в Тифлісі за копійки.
Великі здібності та обдарованість грузин сприяли розвиткові грузинського малярства і літератури. Серед грузинських письменників, художників, композиторів, наукових працівників, а також серед революційно-політичних діячів є багато відомих імен широкої слави.
Жовтнева революція і громадянська війна в Грузії та в цілому Закавказзі проходила, як відомо, в дуже складних умовах. Але, хоч радянська влада в Грузії закріпилася з великим запізненням, трудящі маси Грузії не відстають від інших передових народів СРСР в політично-економічному та культурному процесі соціялістичного будівництва.
Електрична станція Заґес, Чіятури, розвиток промисловости, розвиток чайних і бамбукових плянтацій, трактори, колективізація, розвиток пролетарської літератури, науки й мистецтва, ліквідація неписьменности (Гурія вже від кількох років немає жодної неписьменної людини), — оце є ті здобутки, що їх мають трудящі Радянської Грузії на фронті соціялістичного будівництва.
Але все це загально про Грузію. Різноманітність країни природна — ґеоґрафічна, кліматична і національна дає стільки відмінностей та різних контрастів, що про Грузію можна писати цілі книги, а матеріялу всього не вичерпаєш.
От хоч би з самої ґеоґрафії Грузії можна написати цілу надзвичайно цікаву книгу. Те саме з історії, з історії культури, літератури, те саме і про сучасне життя, звичаї та побут.
Ось розпочався обід чи вечеря. За старими східніми традиціями вибрано тамаду, якому дано всі права вести стіл. По тутешньому звичаю тамада або тулумбаш це найвище начальство за столом. Всі присутні за столом підчиняються йому і слухають його та обов'язково виконують всі його розпорядження. А розпорядження його завжди однакові — їсти й пити, не відмовляючись, та говорити промови всім кому він — тамада надає слово. Слово надається по черзі всім. Промови і співи, це обов'язкові додатки до всіх страв і напитків закавказького гостинного стола. З напитків тут найдете тільки гарне натуральне вино і фруктові води — лімонад, що змішані з вином дають чудовий відсвіжаючий напиток. Є ще кавказькі мінеральні води і пиво, але їх вживають рідше. Горілки в Грузії і на Закавказзі не п'ють.
Страви грузинські специфічні, гострі і дуже смачні. Як обов'язковий додаток до всіх страв дається багато зелені — цибуля, редька, що її їдять з гичкою салата і зелене зілля — тархун — з гострим приємним запахом і смаком.
Їда за столом починається завжди від свіжого огірка і кінчається овочами. Хліба рідко побачите, його заміняють тонкі коржі — чуреки. Вставати від стола можна тільки тоді, коли дозволить і сам встане тамада.
Обіди й вечері зі всіма цими церемоніями, промовами, тостами тягнуться дуже довго і приберають характер банкетів з дуже серйозною офіційною частиною. При таких обставинах люди найкраще ознайомлюються взаїмно, і тут же й провадять ділову роботу. Але все й таки ці традиційні банкети сьогодні вже не зовсім відповідають темпам нашої сучасної доби соціялістичного будівництва і вони поступово відмирають. У Вірменії, наприклад такі банкети вже менше в пошані ніж у Грузії, але й там, і в Азейберджані цей стародавній звичай залишився і в наші часи.