За 80 день кругом світа/IV
| ◀ III. В Реформ-клубі заходить розмова, яка може дорого коштувати Філеасу Фоггу | За 80 день кругом світа IV. Філеас Фогг викликає з боку Паспарту надзвичайне здивування |
V. На Лондонському ринку з'являються нові цінности ▶ |
|
В сім годин двадцять п'ять хвилин гру в віст скінчили. Сховавши кілька виграних гіней[1] і попрощавшись зі своїми колегами, Філеас Фогг вийшов з клубу. В сім годин п'ятьдесят хвилин він уже був вдома.
Паспарту, що встиг уже докладно вивчити свої обовязки й розпис дня, чимало був здивований, побачивши містера Фогга в такий незвичайний час. По розпису, що висів на стіні в його кімнаті, хазяїн мав прийти рівно опівночі.
Філеас Фогг увійшов в кімнату й покликав Паспарту.
Паспарту не відзивався. Це не могло до його стосуватись: ще не було півночі.— Паспарту! — знов покликав Філеас Фогг, не підвищуючи голосу.
Паспарту увійшов.
— Я вас кличу вже другий раз, — сказав містер Фогг.
— Ще нема дванадцяти годин, — одповів Паспарту, держучи в руках свого годинника.
— Я знаю. Я не докоряю вам. Через десять хвилин ми їдемо в Дувр і Кале.
— Переїздимо? — з якоюсь кривою усьмішкою перепитав Паспарту.
Йому здалося, що він не дочув.
— Так, — одповів Фогг. — Ми їдемо кругом світу.
Паспарту витріщив очі й всією своєю постаттю уявляв безмежне здивування.
— Кругом світу! — пробелькотів він.
— В вісімдесят днів, — додав містер Фогг. — Через те нам не можна гаяти ні одної хвилини.
— А чамойдани? — спитав Паспарту.
— У нас не буде багажу. Ми візьмемо тільки сак[2]. Покладіть туди по дві шерстяних сорочки й по три парі шкарпеток для мене й для себе. А що треба буде, ми купимо в дорозі. Візьміть тако-ж мій макінтош[3] і плед[4].Паспарту хотів щось сказати, але язик у нього став кілком. Тільки в себе в кімнаті він отямився й обезсилений схилився на стілець.
— От так оказія, — промовив він. — А я сподівався на спокійне життя!
— Кругом світу за вісімдесят днів, — міркував він, складаючи замовлені речі в сак. — Божевільний мій хазяїн, чи що?… Та ні, це жарт! Ну в Дувр, в Кале! Це не біда! Це навіть цікаво. Погляну на рідні місця. Може й до Парижу потрапимо. Дальше-ж не поїдемо… І що воно таке? Лишень сьогодня став в цього пана й він з уславленого домосіда вже перевернувся в мандрівника. Буває ж таке на світі!…
В вісім годин Паспарту спакував сак і, щільно причинивши свою кімнату, зійшов у низ.
Містер Фогг був готовий. Під пахвою він держав Bradshaw's continental railway steam transit and general guide,[5] в якому міг знайти всі потрібні йому в дорозі відомості. Одчинивши сак, він поклав туди купку банкових білетів.
— Ви нічого не забули? — спитав він слугу.
— Нічого.
— Беріть сак та пильнуйте: там двадцять тисяч фунтів стерлінгів.
Сак мало не випав з рук Паспарту: ніби в йому було двадцять тисяч фунтів не папіряних грошей, а злотом.
Містер Фогг і Паспарту вийшли на вулицю. На розі Севіль-Роу вони сіли в кеб і у вісім год. двадцять хв. вже були коло двірця Черінг-Крос.
Під дверима стояла босонога жебрачка з дитиною й простягала руку.
Містер Фогг виняв з кишені двадцять гіней, які виграв в клубі, і подав несчасній жінці.
Паспарту відчував, що очі його на мокрому місці. Вчинок Філеаса Фогга розмягчив його серце.
В пасажирському залі Фогг доручив Паспарту взяти два білети 1-ої кляси до Парижу. Обернувшись, він побачив своїх колег.
— Я відїзжаю, панове. Консульські візи[6] на пашпорті, якого я взяв з собою, підтвердять вам, коли я повернусь, мою подорож.— О, містер Фогг! — промовив Гот'є Ральд. — Це зайве. Ми цілком покладаємось на ваше слово.
— Так буде певніще, — відповів Фогг.
— Ви ж не забувайте, що повинні вернутись… — почав Андр'ю Стюарт.
— Через восімдесят днів, 21 грудня 1872 року в вісім годин сорок п'ять хв. увечері, — докінчив Філеас Фогг.
— До побачення, мої панове!
Містер Фогг і Паспарту сіли на свої місця. В вісім год. сорок п'ять хв. потяг рушив.
Була темна ніч. Сіяв дрібний дощ. Філеас Фогг сидів мовчки. Паспарту пригнічений і ніби зачарований забився в куток.
Несподівано він скрикнув.
— Що з вами? — спитав містер Фогг.
— Я був такий схвильований, так поспішав, що забув…
— Що?
— Погасити газовий ріжок у себе в кімнаті.
— Він горить за ваш кошт, — сухо відповів містер Фогг.
——————