Перейти до вмісту

Здобич диявола

Матеріал з Вікіджерел
Про текст
Назва: Здобич диявола
Записано в: у с. Крестівці Маріупольського пов. Катеринославської губ.
Дата запису: 1905
Записувач:
Записано від: від О. Іщенко
Жанр: легенда
Опубліковано в: Савур-могила. Легенди і перекази Нижньої Наддніпрянщини / Упоряд. і авт. приміт. В. А. Чабаненко. — К.: Дніпро, 1990
[[Файл:|300px|безрамки|центр]]


Ув одної ткалі був невеличкий хлопчик. Заставила вона його сукать цівки, а він і не схотів. Вона тоді давай клясти! І потім випустила човник і сказала:

— Подай!

Не схотів він і подать. Кляла вона його, кляла, а потім і сказала:

— Щоб тебе чорти взяли!

Хлопець вискочив з хати, вихор схопився і поніс... Летить той хлопець і кричить:

- Ой пропав же я, пропав: прокляла ненька!

Проклятих дітей багато на світі є: вони нещасні. Кажуть старі люди, що вони з'являються вночі. Хто догадається, накине на дитину хрестик, — диявол і відпустить. Хто не догадається,— дитина затужить і йде до лукавого.

Матерям, що проклинають дітей, прощення од Бога нема.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).